Off topic: Наша історія в родинних оповідках Thread poster: NATALIIA MARCHAL
|
|---|
Шановні колеги,
Розпочати цю тему мене надихнула Елізабет Адамс, яка на россійсько-мовному форумі виступила із пропозицією надсилати їй електронні копії листів та фотографій, які збереглися у наших родинах з часів Другої Світової, оскільки планувалося в рамках Legacy Projec... See more Шановні колеги,
Розпочати цю тему мене надихнула Елізабет Адамс, яка на россійсько-мовному форумі виступила із пропозицією надсилати їй електронні копії листів та фотографій, які збереглися у наших родинах з часів Другої Світової, оскільки планувалося в рамках Legacy Project накопичити ці маленькі історичні свідчення і видати окрему книгу Letters of War. До речі, якщо цікавитесь подробицями цього проекту знайдіть цю тему на форумі і напишіть Елізабет, вона радо відгукнеться і буде дуже вдячна за матеріал.
Я сама, крім перекладів, також займаюся питаннями збереження нашої культурної спадщини і мені спала така думка: а що, коли ми започаткуємо щось подібне, що стосується нашої історії?
Мені згадалися оповідки нашої родини, які розповідали мені у різні часи мої чисельні родичі. Ці історії не підкріплені жодним фото чи іншим "жорстким носієм", у деяких з них загубилися вже імена тих осіб, про яких іде мова, але було б дуже жаль, якщо вони зникнуть, оскільки, як на мою скромну думку, являють певну цінність не тільки для вузького кола моєї родини, а й слугують певними ілюстраціями життя українців.
Отже, щоб не бути голослівною, моя перша історія.
Клята молодиця
Мій дід походить із старовинного козацького села Дениси, що на Київщині. Захоплюючись свого часу історією, він звертав мою увагу на те, що і назва села, і прізвища односельців свідчили про причетність до козацького минулого: полковник Дениско, чий портрет знаходиться у Музеї українського образотворчого мистецтва, був засновником цього поселення, а прізвище Сердюк, яке носить приблизно чверть жителів села, пішло від назви особистих охоронців полковників та гетьманів, яких називали сердюками за суворий вигляд, який їм належало мати відповідно до посади. Його матір, а мою прабабу, звали Марфа Онопріївна і саме про історію появи мого прапрадіда Онопрія піде мова.
Була собі на селі одна дівчина. Була вона гарна собою, але не дуже горда. Чому так? А слухай-но далі. Залицявся до неї один парубок, а вона і закохалася в нього, та так сильно, що не дочекавшись вінчального рушника відповіла йому на його залицяння. Все то зайшло так далеко, що стало відомо людям, адже дівчині прийшлося розпускати паска. А хлопець знехтував її коханням та й не заслав сватів до неї. Народивши дитину, дівчина зазнала лиха: люди відверталися від неї, коли вона йшла вулицею, діти кидали в спину каміння, подружки її відцуралися, а ще важче стало, коли й батьки почали дорікати шматком хліба.
Щоб не вештатись по підтинню покриткою, пішла вона шукати правди до волосного судді та йому все і розповіла. Він звелів їй написати петицію, в якій все треба було викласти, що вона і зробила, бо грамоти знала.
Ось минають тижні, і викликають у волосний суд того хлопця, і стає він перед суддею та своєю колишньою любою.
- Ось ця дівиця жаліється, що ти обіцяв сватів до неї заслати, так було?
- Ну, що я там обіцяв...
- Кажи правду і клянись на біблії: то твоє байстря?
- Моє.
- Тож слухай вирок: Понєже...
І далі йшлося: парубок такий-то признався, що він єсть батьком немовляти, що народила дівиця така-то, тож присуджується йому платити аліменти на утримання оного у розмірі такому-то, у такий-то строк.
- Урозумів? - спитав суддя.
- Авжеж, - криво усміхнувся парубок.
- Мусиш виконувати, а інакше будеш робить це з примусом. А ти дівко, йди з богом та приходь, якщо він ослухається.
Ось минає місяць - аліментів нема, минає другий, третій, четвертий, п’ятий - нема нічого. Іде наша дівчина, тепер уже незаміжня молодиця, знов до волосного жалітися. Викликають того ж парубка та й кажуть при судовому уряднику:
- Ти чув, що тобі присудили шість місяців тому?
- Чув.
- Чого ж не робиш, як наказано?
- Так грошей нема...
А був він із заможних і те, що гроші водились у них в хаті, знали всі на селі, але не суддя. Тож і виніс він нову постанову:
- За те, що такий-то не платив такій-то ніяких аліментів, належить віддати їй у повну власність половину його земель і надалі хай сплачує аліменти...
Ого, ці слова були для хлопця, як грім серед ясного неба. Він такого повороту не чекав. А тут іще і урядника відправили з ним, щоб він прослідкував, як землемір відміряє землю для клятої молодиці.
Наступні місяці він знову нічого не платив, бо батько його відлупцював та вигнав з дому на заробітки. Та він не дуже уколював на заробітках і заробивши якийсь мізер тішив себе надією, що може йому все якось минеться.
Але, не минулось: знов суд і тепер молодиці відходить все їх добро...
Так матуся нашого Онопрія, а саме про неї і йшлося з самого початку, зовсім не ставивши собі це за мету, стала господинею досить значного рухомого і нерухомого майна, після чого вона перестала соромлятися людей, а хлопці більш не кидалися камінням, бо вже її побоювалися.
Малий Онопрій, коли виріс, примножив те, що йому дісталося, зажив із своєю сім’єю у добрі та злагоді.
А той хлопець, було діло, із таким запізненням пішов свататись до нашої молодиці, та вона вже його й не схотіла... ▲ Collapse
| | | | ga5 (X)
English to Ukrainian
+ ...
| цікава історія дякую наталя | Jul 11, 2003 |
дякую
| | | | Marta Argat 
Local time: 00:19
Chinese to Ukrainian
+ ...
| дякую за ідею | Jul 30, 2003 |
Я знаю людину, яка час від часу пише документальні оповідання сторінок на 5-7 та сама ці оповіді ілюструє ( бо також є художником з академічною освітою ). Це дитячі спогади 1944-54 років або свідчення старших людей про Громадянську війну та Голодомор з портретами тих свідків іст�... See more Я знаю людину, яка час від часу пише документальні оповідання сторінок на 5-7 та сама ці оповіді ілюструє ( бо також є художником з академічною освітою ). Це дитячі спогади 1944-54 років або свідчення старших людей про Громадянську війну та Голодомор з портретами тих свідків історії. Написано дуже легко, тільки зміст нелегкий. Одні оповідання друкували різні журнали, інші ще ніде не опубліковані. А збірки цих оповідань ще не було.
Непогано біло б видати книгу: не у м'якій палітурці, але і не величезний том, де неймовірна концентрація страху та болю завадить бажанню дізнатися про минуле.
Тут у книгарні в розділі дитячої літератури продається велика книга-альбом "для читання разом із батьками" - "Хлопчик, позначений зіркою". Про Холокост. Можу помилистися в оцінці, бо продивлялася книгу надто швидко, але мені здалося, що там забагато недомовленостей, які - треба розуміти - батьки повинні пояснювати. А не всякі батьки можуть адекватно це зробити. ▲ Collapse
| | | | Oleg Prots
Ukraine
Local time: 00:19
English to Ukrainian
+ ...
| Трохи вбік від теми | Jul 30, 2003 |
В тому напрямку, який Ви, Марто, зачепили, не можу не порекомендувати книжку:
Марія Матіос. Нація. Львів: Кальварія, 2002
Невелика збірочка оповідань і нарисів часів "других совітів" в Карпатських горах. Написано дуже сильно і хтозна, можливо, що сюжети деякі і з реальних чиїхось життів...
| | |
|
|
|
| Було б дуже жаль розповідати тільки про смутне, | Jul 30, 2003 |
але варто і про нього не забувати. Мені хотілося щоб ці наші історі, які я сподіваюсь, матимуть продовження, були б не тільки у "твердому вигляді". Наше українське друкарство переживає не кращі часи, його на відміну від російського, оподатковують "по повній программі", тому -т�... See more але варто і про нього не забувати. Мені хотілося щоб ці наші історі, які я сподіваюсь, матимуть продовження, були б не тільки у "твердому вигляді". Наше українське друкарство переживає не кращі часи, його на відміну від російського, оподатковують "по повній программі", тому -то і програє україномовна література на своєму домашньому ринку. Я пишу не тільки такі історії а ще багато чого іншого, але мені просто руки опускаються, як подумаю про видавництво. Тож давайте створимо такий собі віртуальний історичний музей, де можна було б розповісти про щось таке цікаве і повчальне. До речі, цю мою історію викликав до життя мій голандський шеф, який колись згадав у приватній розмові, що у Голандії заручена дівчина могла позиватися з хлопцем, який заручився з нею, але раптом "передумав" одружуватися. Принаймні у такий спосіб можна було захистити свою честь, а не залишатися посміховіськом. На що я відповіла, що у нас теж жінки були не такі вже й пригноблені та забиті, якими ми бачимо їх у класичній українській літературі і могли захищати себе у такий же спосіб. Більше того, хоч це і не було поширеною практикою, знаходилися порядні судді, які ставали на їх бік.
А ця моя ідея мабуть-таки варта того, щоб її реалізувати у більшому масштабі... ▲ Collapse
| | | | Marta Argat
Local time: 00:19
Chinese to Ukrainian
+ ...
| "у мирний час..." :) | Jul 31, 2003 |
Так - вибачайте ласкаво - я звела тему на сумне. Просто... Моя прабаба Мінна часом поринала у спогади про якісь події, що були "ще у мирний час." Коли ж її питали, коли саме це було, вона відповідала: "До Першої Світової..." Власне, у нашій родині історій з "мирних часів" майже не лиш�... See more Так - вибачайте ласкаво - я звела тему на сумне. Просто... Моя прабаба Мінна часом поринала у спогади про якісь події, що були "ще у мирний час." Коли ж її питали, коли саме це було, вона відповідала: "До Першої Світової..." Власне, у нашій родині історій з "мирних часів" майже не лишилося. Хоча і про Першу Світову можна розповісти майже неймовірні речі: мій прадід Никін потрапив у полон у Чехії і був надісланий... допомогати у господарстві чеській родині, єдиний син якої був у австрійському війську. Стало відомо, що той чех також потрапив у полон - до росіян! ( Листи через лінію фронту йшли рівно 25 днів - завдяки Червоному Хресту ) І дружина діда Никіна - прабаба Мокрина - знайшла спосіб, щоб полоненого чеха відправили так само допомогати їй у господарстві, як її чоловік допомогає чеській родині.
Олеже, я з Вашого повідомлення зрозуміла, що в оповіданнях Матіос є велика доля від письменницкої уяви. Звичайно, хочу ознайомитися з ними і ніяк їхнього значення не принижую, але зараз наголошую на тому, що згаданий мною автор пише виключно документальні речі, а якщо у чомусь не певен, то одразу вказує: "Так мені пояснювали батьки, але чи справді те-й-те було причиною того-й-того, мені й досі не відомо"
[Edited at 2003-08-01 11:15] ▲ Collapse
| | | | | Дуже дякую, Марто! | Jul 31, 2003 |
Я не буду настоювати на тому, щоб наші історії були тільки із щасливим кінцем. Може комусь просто потрібно поділитися якимось "успадкованим" сумом... Я вважаю, що всі історії мають право на те, щоб їх розповіли і не заради них самих, звичайно.
А ця історія дуже цікава, а �... See more Я не буду настоювати на тому, щоб наші історії були тільки із щасливим кінцем. Може комусь просто потрібно поділитися якимось "успадкованим" сумом... Я вважаю, що всі історії мають право на те, щоб їх розповіли і не заради них самих, звичайно.
А ця історія дуже цікава, а головне - про сердечність простих людей, яка була набагато сильніша, ніж всілякі військові дії та політичні обструкції. Може завдяки їй люди і виживали.
Марто, а чи не могли б Ви ще розповісти як то потім все закінчилося? Я знаю, що полонені чехи потім навіть брали участь у громадянскій війні, як той же Ярослав Гашек. Що Вам про те відомо? ▲ Collapse
| | | | Marta Argat
Local time: 00:19
Chinese to Ukrainian
+ ...
| ще про безіменного чеха | Aug 1, 2003 |
Вчора за браком часу писала уривчасто ( і навіть з помилками в іменах - сподіваюся, Олег не образиться ), але Ви мене чудово зрозуміли. Порядність і просте людське прагнення миру допомогли цим родинам. Звичайно, в цій історії багато від Про�... See more Вчора за браком часу писала уривчасто ( і навіть з помилками в іменах - сподіваюся, Олег не образиться ), але Ви мене чудово зрозуміли. Порядність і просте людське прагнення миру допомогли цим родинам. Звичайно, в цій історії багато від Провидення, але від людей залежало, чи скористаються вони тими шансами, що їм дала доля. І як скористаються.
Прадід Никін у Чехії бував у сільськогосподарській академії і намагався там якомога більше навчитися "новітнім технологіям".
Чех, певно що, був позбавлений таких можливостей, проте вільно... ходив на полювання! І мого діда Григорія ( йому було 6 років ) брав із собою. Раз вони вполювали зайця, і чех дозволив малому самому нести трофей до села. Годі казати, що дід мій одразу перемазався у крові. Баба Мокрина здалеку їх побачила і одразу помітила кров, а звідки та кров, вона вже не думала роздивлятися і побігла до мисливців кленучи все на світі і готова видряпати кривдникові очі... Звичайно, вона швидко впевнилася, що на синовому тілі нема ран...
Напевно знаю, що "той чех" поспішив додому, як тільки отримав таку можливість. Але треба точно спитати в рідних, коли це відбулося: одночасно із поверненням прадіда додому, раніше чи пізніше. Не знаю також імені цього чоловіка, але може статися, що воно ще зберіглося у родинній пам'яті, нехай і спотворене. Всі подальші події нашої історії перешкодили будь-яким контактам між родинами двох колишніх полонених.
[Edited at 2003-08-01 11:49] ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Marta Argat
Local time: 00:19
Chinese to Ukrainian
+ ...
| багатогранність | Aug 1, 2003 |
Natalia Kudria wrote:
Може комусь просто потрібно поділитися якимось \"успадкованим\" сумом...
Справа в тім, що навіть сум може бути змішаним із безліччю інших почуттів. І свідчення про страшне - із враженнями від чогось цікавого, що дитина бачить вперше, чи згадує із вільного життя: взяти хоча б щоденник Анни Франк. ( На жаль, читала лише уривки. )
Коли ж розповідати про трагічні речі береться людина, яка особисто цього не пережила, то треба мати і величезний заряд творчого навіювання, і любов до людей і природжене почуття такту. Гарний зразок - фільми китайського режисера Чень Кайге ( Chen Kaige ) \"Прощавай, моя наложнице\" та \"Заслана\".
| | | |
А от цікаво, Марто,
Вашу прабабу звали Мінною, це ім'я є не дуже типовим для України. Вам щось відомо про те, як її нерекли?
Звичайно, вибір імен в ті часи визначався Святками, але дуже важливим моментом у цій справі було ставлення місцевого батюшки до родини, чи ще щось таке подібне.
| | | | Marta Argat
Local time: 00:19
Chinese to Ukrainian
+ ...
Вітаю!
Мої прабаба Мінна та прадід Екаб - теща та тесть діда Григорія - походять із Латвії. А от бабу діда Григорія звали МарТою ( вони жили в Олександрійському повіті Херсонської губернії, потім ці села увійшли до Кировоградської області ).
[Edited at 2003-08-03 18:58]
| | | | To report site rules violations or get help, contact a site moderator: You can also contact site staff by submitting a support request » Наша історія в родинних оповідках | CafeTran Espresso | You've never met a CAT tool this clever!
Translate faster & easier, using a sophisticated CAT tool built by a translator / developer.
Accept jobs from clients who use Trados, MemoQ, Wordfast & major CAT tools.
Download and start using CafeTran Espresso -- for free
Buy now! » |
| | Anycount & Translation Office 3000 | Translation Office 3000
Translation Office 3000 is an advanced accounting tool for freelance translators and small agencies. TO3000 easily and seamlessly integrates with the business life of professional freelance translators.
More info » |
|
| | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | |
Login to reply/comment 
Translation news in Ukraine
