Off topic: Мойсей Фішбейн в Інтернеті
Thread poster: Jarema

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:59
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
Oct 19, 2009

Мойсей Фішбейн відкрив власний блог.

На сайті можна ознайомитися з оригінальними поезіями та поетичними перекладами М.Фішбейна. Тут розміщувано також його публіцистику та «білбордики». Крім власних текстів М. Фішбейна, на блозі можна знайти, зокрема, унікальний переклад Миколи Лукаша: поезію Сен-Поля Ру «Соло на тромбоні».

Блог Мойсея Фішбейна оновлюється кілька разів на день.

Переглянути сторінку можна за адресою http://mosesfishbein.blogspot.com/.

Мойсей Фішбейн – визначний український поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського Центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України.

Новину взято з ЛітАкценту.


Трохи про Мойсея Фішбейна:

Поет. Перекладач. Прозаїк. Есеїст. Публіцист.
Мойсей Фішбейн – український поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського Центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України. Мойсей Фішбейн народився 1946 року в Чернівцях. Працював у Головній редакції Української Радянської Енциклопедії та літературним секретарем Миколи Бажана. 1979 року внаслідок відмови від співпраці з КДБ був змушений еміґрувати. 2003 року повернувся в Україну. Мойсей Фішбейн є автором книг „Ямбове коло” (1974), „Збірка без назви” (1984), „Дивний сад” (1991), „Апокриф” (1996), „Розпорошені тіні” (2001), „Аферизми” (2003), „Ранній рай” (2006). З-під його пера вийшли переклади з французької (Ш. Бодлер), з німецької (Г. Гайне, Р. М. Рільке, Г. фон Гофмансталь, П. Целан та інші), з івриту (Єгуда га-Леві, Х. Н. Бялік, М. Вінклер) та з багатьох інших мов і авторів. Про Мойсея Фішбейна пишуть світові енциклопедії. Мойсея Фішбейна нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня й орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня.


Від себе:

Пан Фішбейн, без сумнівів, є одним з найкращих і найвизначніших сучасних українських поетів.

Приклади його поезії:

Всеспалення, шкарлат і багряниця.
Всепрощення, всепáвітер, габа
оповиває горнього раба
там, де ява всепрóхолоді сниться,
коли пустеля згадує: жнива
і в небі паляниця золотава,
коли пустеля згадує: отава
і згадує: всепáзелень жива
і снігоцвіт живий, коли не в’яне
ніщо довкіл і в небі поготів,
і все таке, як горній раб хотів,
і все таке зелене і жнив’яне,
де полудневе полум’я пече,
всеспалення, димовище і жертва,
там, де пустеля випалена й мертва,
де Він поклав долоню на плече.



Райнер Марія РІЛЬКЕ

ОСІННІЙ ДЕНЬ

Час, Боже. Безмір літньої пори.
Кинь горню тінь на сонячний годинник,
понад полями вивільни вітри.

Звели плодам зливатися в одно,
дай цим плодам ще дві спекотні днини,
дай стиглости, солодкі крапелини
дай обернути на важке вино.

Бездомний вже не матиме житла.
Самотній завше буде в самотині,
писатиме листи свої осінні,
брестиме там, де жовта кушпела
оповила алеї безгомінні.

Париж, 21 вересня 1902

З німецької переклав Мойсей ФІШБЕЙН.
Осінь 1996 р., Altenerding



Він представлений в нашій Антології сучасної української поезії









[Edited at 2009-10-19 19:11 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:59
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Дещиця поезії Майстра Oct 26, 2009

Його Блаженству Любомирові Гузару

Оця свіча погасла, і оця
Свіча погасла, і оця свіча є
Згасання, коли око помічає
В імлі позанебесного Отця.
Пломінчик гасне. Це алмазна кліть.
Це чорнота. Це темрява. Нахилим
Алмазний безмір темряви на килим
Земної мли, що починає тліть.
Там, поза тливом, зéла, і барліг,
І дим, і джерело, і знову тливо,
І знову Він торкається пестливо.
Досвітній світ Йому в долоню ліг.

3 – 4 жовтня 2004 р., Київ


EXODUS Авіві Фішбейн

Усі марноти, всю мороку
забувши там, де пилюга
це кара горлу, кара оку,
побачу Діву карооку,
ту, що вклоняється Пророку,
ту, що до ніг Йому ляга
того незгаданого року,
побачу юрмище, нівроку,
(в досвітній пíтьмі повно зграй),
воно іде поволі з краю
(а я отам, я онде, скраю),
де мла ховає горню зграю,
де ні джерел, ні водограю,
де спрага (онде я згораю),
заграй, кінóре мій, заграй
там, де одвіку і донині
я йду, заграй мені, аби
ранкові роси на гудинні,
гроза і зéла в літній днині,
Ріка... і Схили... й теплі дині... –
з-поза блакитної габи.

Кінóр – найдавніший арфоподібний музичний інструмент
(„Арфа Давидова”).

17 – 18 січня 2005 року, Київ


КРИМ. ЛІТО. Ріталієві Заславському

Закрити очі. Тільки дотик.
І вже немає вороття.
І жити так, і жити доти,
Аж поки вистачить життя.
І жити шкірою. І жити,
Немов за дивних прачасів,
Коли не чули хвилі й віти
Поміж собою голосів,
Коли існує тільки спека,
Існує тільки тепла рінь,
Є тільки хвилі, і далека
Холодна хвиля б’є в теплінь,
Є тільки доторки спекоти
До розімлілої руки, —
Забути, звідки ти і хто ти,
Забути простори й роки,
Забути виміри і міри…
І забринить височина,
Коли розпеченої шкіри
Торкнеться крапля крижана.

1972 р., Київ


Хаїм Нахман БЯЛІК. На порозі Бет-Мідрашу

Я знову, рідний храме, став твоїм,
Торкнувшись порохнявого порога.
Ці стіни знов хисткі, неначе дим,
І стеля чорна, і брудна підлога.
Шляхи позаростали і стежки.
Руйновище. Ані плачу, ні свята.
Тремтять у павутинні павуки,
І крячуть у покрівлі воронята.
Здригаються колони на вітрах,
Відламки стін потрощено на прах.

І порохи, і Тори вже нема,
Гниють у бочці плісняві сувої.
У тишині торкається сліпма
Самотній промінь темряви сумної.
О стіни храму, стіни ці святі!
Народу й духу схов у часоплині, —
Чому ви стоїте у німоті,
Розкинувши ці довгі чорні тіні?
Чи Бог пішов навік од цих руїн
І вже до вас не верне більше Він?

Покинуті, похмурі, мовчазні,
Скорботою німою оповиті,
Згадали ви зі мною давні дні
А чи синів, розвіяних по світі?
Питайте, я чекаю запитань
Про всіх синів з далекої долини.
Здолала нас ворожа чорна хлань,
З Ахору я прийшов під рідні стіни, —
Вернувся я, знеславлене дитя,
Звитяжцям не судилось вороття.

Немов жебрак похилений, стою.
Мій храме, ми спустошені з тобою.
Зруйнованість оплакую свою
Чи плачу над руїною святою?
Твої сини, птахи твої сумні, —
Так тінь майне і у конарах щезне —
Розвіялись вони по чужині,
Покинувши кубло твоє старезне.
Вони помруть, забувши рідний храм,
Чи інша смерть судилася синам?

Мої шляхи — полин і ковила.
Божисту славу втрачено в розстанні.
Вода під саму душу підійшла —
Я відчував ті дотики останні.
Твій прихисток, твоя затишна тінь —
Рятунок мій, — душа моя нетлінна,
І серце досі сповнене стремлінь,
Дарма, що підгинаються коліна,
Що спорожнілий, став на твій поріг, —
Я Бога спас, і Бог мене зберіг.

Не хочу ні шаленства, ні ганьби,
Відтак любов'ю житиму палкою,
Таж ми неправди лютої раби, —
Вернися, мій жаданий супокою!
Мені не оскверняти Божих див
І права первака не продавати,—
Брехню зневажу, — Бог мені судив
Не левом бути — з вівцями вмирати.
Ні пазурів, ні ікол чотирьох, —
Вся сила — Богу, все життя — то Бог.

Мов ящірці зіщуленій луска —
Для мене духу вічного фортеця.
Далека та хвилина чи близька —
Коли до бою вийти доведеться,
Біля правиці завше буде Бог,
Я битимусь в шаленому пориві,
Нестримно йтиму з Ним до перемог.
Лежать убиті леви злотогриві.
Живло — травинка, висохла й німа, —
Лиш подув Божий — і його нема.

Та не навчився бити мій кулак,
Я сили не віддав питву і блуду —
Я для пісень родився, і відтак
Я, бранець правди, їх співати буду.
В усіх кінцях небес мої пісні,
У горнім горлі кожної істоти, —
І вже простує правда в тишині,
І голосів божистих не збороти.
Ні звуків, ані слів ізвіддалік —
Слова божисті лишаться навік.

Моє ім'я зневажив лиходій,
Воно ж без плям перелюбу і крові
На тій межі, останній і святій,
Постане знаком Божої любові.
І знатимуть: відлюдник-мандрівець
Білоголовий брів між лиходії,
Бісівську силу звівши нанівець,
Очистив душі, юрбам дав надії, —
Він тільки й мав, що срібло голови,
Торбину, костур, тихі молитви.

Намете шемів, не впадеш повік!
Я з купи праху відбудую стіни.
Мій храме, ти у темряві не зник!
Мій храме, ти відродишся з руїни!
Постане для прийдешніх поколінь
Храмина і просторіша, і вища,
Проллється світло, відтіснивши тінь, —
І Божий дух сяйне з-під хмаровища.
Уздрить усе живе: загинув лох,
Зів'яла квітка, та навіки — Бог.

З івриту переклав Мойсей Фішбейн.

Від автора допису:

АКАДЕМІЧНИЙ СЛОВНИК (головні редактори: академік Агатангел Кримський, академік Сергій Єфремов; редактори: В.Ганцов, Г.Голоскевич, М.Грінченкова):

I. Лох, бот. –
1) (Eleagnus L.) масли́нка; (E. angustifolius L.) масли́нка вузьколи́ста; ди́ка масли́на, єрусали́мська верба́, ца́рська лоза́, лох (-ху), лохі́вник (-ка и -ку);
2) (Salix babilonica L.) плаку́ча верба́.

II. Лох, зоол. – річни́й лосо́сь (-ся), лох (-ха).
Лохо́вник. см. I. Лох.

I. Ма́сли́на, бот. Olea europaea – масли́на, оли́ва, масли́нове, оли́вне де́рево. [Си́вая масли́на (Крим.). Оли́ви срі́бне ли́стя (Л. Укр.)]. Дикая -на, см. Лох.

Масли́нка –
1) масли́нка, (оливка) оли́вка;







[Edited at 2009-10-26 20:46 GMT]


Direct link Reply with quote
 


To report site rules violations or get help, contact a site moderator:


You can also contact site staff by submitting a support request »

Мойсей Фішбейн в Інтернеті

Advanced search







TM-Town
Manage your TMs and Terms ... and boost your translation business

Are you ready for something fresh in the industry? TM-Town is a unique new site for you -- the freelance translator -- to store, manage and share translation memories (TMs) and glossaries...and potentially meet new clients on the basis of your prior work.

More info »
LSP.expert
You’re a freelance translator? LSP.expert helps you manage your daily translation jobs. It’s easy, fast and secure.

How about you start tracking translation jobs and sending invoices in minutes? You can also manage your clients and generate reports about your business activities. So you always keep a clear view on your planning, AND you get a free 30 day trial period!

More info »



Forums
  • All of ProZ.com
  • Term search
  • Jobs
  • Forums
  • Multiple search