Pages in topic:   [1 2] >
Ще про художній переклад - бельгійське бачення
Thread poster: Jarema

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
Dec 4, 2009

Пропоную для ознайомлення інтерв'ю з пані Франсуазою Вільмар, керівницею Європейського коледжу художнього перекладу в містечку Сенефф, що за 40 кілометрів від Брюсселя.

Франсуаза Вільмар – почесний професор, доктор філології, чи не найбільш знаний у Бельгії перекладач із німецької та англійської мов.

Заголовок: Франсуаза Вільмар: «Добрий перекладач просто повинен бути письменником!»

Текст інтерв'ю знаходиться тут

[Edited at 2009-12-04 07:58 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Vitaliy Dzivoronyuk  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Member (2007)
French to Russian
+ ...
Нічого не знайдено... Dec 4, 2009

За позначеним посиланням нічого не знайдено...

===

А ось тут вже щось є!



[Редактировалось 2009-12-04 07:56 GMT]

[Редактировалось 2009-12-04 07:58 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Дивно.... Dec 4, 2009

Vitaliy Dzivoroniuk wrote:

За позначеним посиланням нічого не знайдено...

===


Ось пряме посилання.

http://litakcent.com/2009/12/03/fransuaza-vilmar-dobryj-perekladach-prosto-povynen-buty-pysmennykom.html

Посилання в першому повідомленні я також виправив.

[Edited at 2009-12-04 08:00 GMT]

[Edited at 2009-12-04 08:00 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Vitaliy Dzivoronyuk  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Member (2007)
French to Russian
+ ...
Так, Dec 4, 2009

дякую, вже знайшов!

[Редактировалось 2009-12-04 07:59 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Oleg Delendyk
Ukraine
Local time: 15:50
English to Russian
+ ...
Все одно Dec 4, 2009

Jarema wrote:

Vitaliy Dzivoroniuk wrote:

За позначеним посиланням нічого не знайдено...

===


Ось пряме посилання.

http://litakcent.com/2009/12/03/fransuaza-vilmar-dobryj-perekladach-prosto-povynen-buty-pysmennykom.html

Посилання в першому повідомленні я також виправив.

[Edited at 2009-12-04 08:00 GMT]

[Edited at 2009-12-04 08:00 GMT]


"Ви нічого не знайшли"

Але цікаво, що у містечку є такий коледж. Це як би у нас такий був під Києвом у Василькові, чи у Фастові.


Direct link Reply with quote
 

Oleg Delendyk
Ukraine
Local time: 15:50
English to Russian
+ ...
Там де "тут" знайшов Dec 4, 2009

-

Direct link Reply with quote
 

Alexander Ryshow  Identity Verified
Belarus
Local time: 15:50
Member (2008)
German to Russian
+ ...
- Dec 5, 2009

Jarema wrote:

Заголовок: Франсуаза Вільмар: «Добрий перекладач просто повинен бути письменником!»

Текст інтерв'ю знаходиться тут

[Edited at 2009-12-04 07:58 GMT]


Спасибо за ссылочку!


Direct link Reply with quote
 

Oleksandr Kupriyanchuk  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Russian to English
+ ...
Їхнє бачення та кілька паралелей з Україною Dec 6, 2009

Змістовно і промовисто. Втім, про сам переклад – буквально кілька речень про семантичне поле, «голос» і когерентність тексту (але й інтерв’ю, власне, не про нього). Мало не головна частина інтерв’ю – про фінансове та організаційне забезпечення. Основа їхнього бачення – бюджетна підтримка, високі розцінки за переклад, гарантовані замовлення, друк тощо.

І ще, звичайно, як у цьому коледжі, стипендії та премії, безкоштовний цілодобовий Інтернет, добрі бібліотека і словники та зустрічі з авторами!

А вони потрібні, бо читати всіх бельгійських авторів цікаво, а перекладати – важкувато! Добре сучасні бельгійці знають, за що іноземцям стипендії та премії платять

Чого варті лишень їхні унікальні фантастика та магічний реалізм, а місцями і сюрреалізм - теж особливий. Так все у них з самісіньких початків незвичайно, символічно, феєрично і навіть фантасмагорично, густо замішане на їхній міфології – часто ще дохристиянській - і на фольклорі.

Воно й не дивно, адже саме виникнення Бельгії як «проекту», у сучасних термінах, і як «національної ідеї» (чи національного міфу?) фактично повністю засноване на одній-єдиній книзі - «Легенді про Тіля Уленшпігеля», яка і є казкою-легендою, патріотичним епосом. А як бельгійська література почалася – точнісінько так вона і пішла (і нашу літературу подібним до Шарля де Костера чином де в чому «запрограмував» Котляревський «Енеїдою», чи не так?).

Відтоді - феєричний бенкет, нескінченна казка та й годі. Де ще ви таке, як у бельгійців, в Європі побачите-почитаєте? Навіть у французів не те, якщо й навіть зовні схоже. Щось аналогічне є хіба що у шотландців з ірландцями… І дійсно, ще в Україні з її казковістю і міфологічністю, добрими лицарями і красунями, злими зміями та всілякою чортівнею! Але з давньорусько-українськими мотивами, мабуть, через кельтів-колишніх сусідів, - аналогії є, і спільний знаменник віком тисяч зо дві років у нас точно присутній

Так воно так, але перекласти весь цей бельгійський символізм – це інколи майже те саме, що описати словами чимале сюжетне полотно якогось із фламандських художників

Молодці бельгійці, що й казати. Хоча робили за зразком Німеччини, Франції, Англії, Іспанії і їх багато в чому їх ще не догнали. Бельгія, невелика країна, що колись була чималою імперією, але не має нині сильного імперського духу, зараз за прикладом цих більших країн (беручи як взірець у першу чергу Францію і вміло використовуючи підтримку ЄС та прописку його штаб-квартири на своїй території) успішно вибудовує власну гуманітарну і духовно-інтелектуальну імперію. Хай дехто і ставить під сумнів саме її існування як єдиної держави. Причому робить це на двох мовах, одна з яких, фламандська, є діалектом нідерландської (хоч і відрізняється від неї фонетикою і часто написанням), а інша, більш поширена, взагалі є мовою сусідньої великої держави Франції (майже як у нас з Росією?)!

Особливо цікаво звучать і фрагменти інтерв’ю про оптимальну швидкість художнього перекладу і про розцінки 25-30 євро за сторінку (1500 знаків). (Є дані, що ці цифри навіть як середні вже трішки застаріли - буває і більше!).

Добре, якщо можна і вдосконалюватись без гонитви за обсягами і бюджетами, і спеціалізуватися на тому, що цікаво, і запрошувати до себе колег з усього світу.

А про майстерність художнього перекладу і про наших авторів і наші перекладачі «у Фастові або Василькові» могли б розповісти не менше! Якби такі інституції або хоча б курси в нас працювали бодай час від часу

Поки що все у нас в основному обмежується тим, що про це згадують зрідка - вшановуючи окремих ентузіастів, як-от вручаючи Шевченківську премію за переклад української літератури на португальську і німецьку громадянці Бразилії Вірі Вовк (і видання її ж коштом) або разочок згадуючи дуже «тихим словом» про переклад «Кобзаря» на турецьку нашою ж громадянкою з гагаузів Федорою Арнаут. А як же постане НАША гуманітарна імперія?

А бельгійське «бачення» перекладу полягає ще й у цілеспрямованому підвищенні загальної ерудиції та культури перекладачів. Такий простий, універсальний та ефективний метод, підкріплений, знову ж таки, бюджетами!

І ще - прагматизм: більш практичний підхід до виконання перекладу і навчання саме практичному перекладу, а не розуміння тонкощів мови оригіналу і навчання мові («Курс навчання триває два роки. Теорії немає – лише практичні заняття по суботах, які ведуть знані бельгійські перекладачі»); жорсткий контроль та відсіювання під час навчання власних перекладачів (як і скрізь на Заході). А хто залишається – того вчать довгенько, ще й потім часто возять на семінари і тренінги, курси підвищення кваліфікації. На Заході чимало країн типу тієї ж Франції, у яких урядам краще довше тримати людей на довгій студентській, аспірантській, докторантській тощо лаві, ніж платити їм допомогу з безробіття. Штати в університетах та ін. освітніх установах теж чималі. Теж своєрідний дорогий прагматизм!

А високі розцінки підтримуються у них ще й частково штучно, в т. ч. за рахунок офіційних ЄС’івських перекладів і вічного дефіциту перекладачів у сусідньому Брюсселі, офіційній столиці перекладачів всього світу. Не секрет, що певна частина і перекладачів літератури працюють і підробляють у європейських структурах. Або колись це робили або там починали. Навіть якщо вони там і не працюють, і не працювали – то саме сусідство з Єврокомісією, де зазвичай бракує перекладачів, підвищує розцінки. Працювати перекладачем у Бельгії – це, до певної міри, бути присутнім на нескінченному перекладацькому бенкеті

Хоча й стверджується, що деяких із сусідніх країн – Британії і особливо Нідерландах - розцінки нібито ще дещо вищі. Можливо, бельгійці і мадам Вільмар так просто трішечки хитрують?

У будь-якому випадку, коли в індустрію перекладу цілеспрямовано і методично спрямовують людські і бюджетні ресурси та створюють майже культ перекладу і перекладачів, то можна розмовляти і про підходи, і про бачення художнього перекладу і вибудовувати цілу систему підвищення кваліфікації перекладачів і рецензування перекладів, за якої погані переклади стають навряд чи можливими. Хоч поки що і не зовсім для нас, але добрий приклад!










[Edited at 2009-12-07 09:04 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Oleksandr Kupriyanchuk  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Russian to English
+ ...
Бельгія, франкофонія та Україна: «труднощі» перекладу Dec 30, 2009

На продовження теми. Цікаво: настільки схожим (в принципі) і разом з тим дуже відмінним чином підходять до тих самих питань бельгійські й українські перекладачі та видавництва. А про владні та бІлявладні структури у цьому порівнянні годі й балакати, бо здається, що наші до них взагалі "не підходять"...

Не з усіма висновками цієї статті (посилання нижче) можна беззастережно погодитись, але вона й досі місцями торкає за живе.
«Труднощі перекладу», http://telekritika.ua/daidzhest/2009-05-12/45515

«Ставлення французів і бельгійців до книги інше, ніж у нас… ».

«Перекладний процес має бути обопільний: наші автори також мають представлятись у світі. Годі плакати, що не маємо нобеліантів…»

«Рік тому тоді 20-річний Дмитро [Чистяк - О.К.] отримав у Швейцарії першу премію у конкурсі молодих авторів на кращу новелу французькою. Він обійшов письменників з Франції, Бельгії, Північної Африки - тобто традиційно франкомовних регіонів...»

«У Європі існує зацікавлення в українській літературі. Але тамтешні видавці - не йолопи, вони з легкістю відрізняють полову від гідних уваги текстів...»


«В Україні більшість перекладачів беруться за роботу саме з таких причин - улюблений автор або геніальний твір. Прогодувати перекладацька праця, на жаль, не може. І навіть у таких умовинах з'являються шедеври перекладу».







[Edited at 2009-12-30 00:07 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Oleksandr Kupriyanchuk  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Russian to English
+ ...
Бельгійська література й Україна: ще паралелі Jan 11, 2010

"У Бельгії ми не були. Зате були на міжнародних книжкових виставках, де Фландрія завжди має окремий стенд. Тому що послуговується фламандською мовою. А в книжках мова — основний чинник. Отже, німці мають спільний стенд, американці — кілька спільних, а бельгійці — французький та фламандський. Причому слід визнати, що фламандський значно кращий. Бо французька Бельгія не витримує конкуренції з французькою Францією у видавничій галузі. А Голландія — менша, і з нею можна позмагатися. Цікавий факт? Сьогодні існує два інформаційні простори Бельгії, і в умовах, коли територіальні кордони зникли, з’являється реальна загроза існуванню держави. Сильніша Франція поглине франко-бельгійський інформаційний простір. Не треба бути ворожкою... Дві державні мови, одна з яких (чи навіть дві) є мовами потужних сусідів, — це загроза сепаратизму, як мінімум, і знищення держави — як максимум."

Розумні думки не старіють (вперше опубліковано у червні 2007 р.).

Пізніші події і в Бельгії, і в Україні лише підтвердили, що автори - Віталій і Дмитро Капранови - цілком мають рацію.

Перечитував осьдечки.


Direct link Reply with quote
 

Oleksandr Kupriyanchuk  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Russian to English
+ ...
Порівняймо "бачення": Чехія. І ще паралелі з Україною Mar 14, 2010

"Підтримка перекладів власної літератури на інші мови має йти (у цивілізованих державах так і є) на державному рівні, на рівні Міністерства культури, культурних центрів при посольствах незалежно на політичній ситуації (це такий "чехізм", треба "від політичної ситуації" - О.К.).

Уявити собі якусь стипендійну програму? Вибачте, але як і де? В українських гуртожитках? У Львові без води? В суржикомовному Донецьку? Вибачте, але навіть Чехія такого не робить, хоча інфраструктура і все інше є. Це коштує шалені гроші і думаю, що перекладачі з української в усьому світі заробляють на життя чимось іншим, а по-друге, як втекти з роботи на таку стипендію?

Ні, хай держава фінансово підтримує видання перекладів на інші мови, цього поки що буде досить. Хоча я дуже боюсь, що особисто до цього не доживу (а мені тільки тридцять п’ять!). Знову ж таки – не треба хотіти все відразу, треба сфокусуватись на чомусь одному.

Боюсь, що українці не дуже терплячі і якщо не бачать результату відразу, то в справу «запхають вила», як у нас кажуть."


Свіжесенька стаття про "ситуацію з перекладами в Чехії" очима чеської перекладачки з української (мало не єдиної зараз у своїй країні - звичайно, мається на увазі художня література) з деякими цікавими професійними висновками, часом парадоксальними. Читали осьдечки.

Рекомендуємо статтю як досить повчальну (попри молодий вік самої авторки) з точки зору художнього перекладу як технології -- від вибору книги і духовно-емоційної праці з нею до редагування і коректури включно -- і як мистецтва.

Подекуди описано деякі сторони саме художнього перекладу, про які ми через брак часу (бюджету/професіоналізму тощо) часто навіть не замислюємося. І, мабуть, втрачаємо...

В авторки ж ані замовників, ані бюджету у звичайному розумінні взагалі немає. Зате є принаймні неабияке бажання ці сторони осягнути... А в її "супер-редакторки, україністки-богемістки", яка їй "нічого не пробачить", - є необхідна ретельність. Отже, "перекладач здобуває місця не завдяки мові, з якої перекладає, а завдяки своїй праці. "

Абиякі переклади, як каже пані Кіндлерова, друкують не тому, що перекладачам мало платять, а тому, що бракує хороших редакторів та видавців. Треба, щоб з’явилася конкуренція між перекладачами - тоді видавці знатимуть, хто хороший, а хто – ні. У Чехії також був період у 90-х, коли видавцями ставали цілковиті ідіоти, які не розумілися на справі, для них перекладали дівчата, які вивчали мову в Англії протягом двох місяців, перебуваючи за програмою au-pair.

Тоді ж, у 90-х, чеська спілка перекладачів заснувала антинагороду за найгірший переклад – у категоріях «белетристика» і «non-fiction». Вона оголошується на Празькому книжковому ярмарку. Ця подія одна з найбільш відвідуваних на ярмаркові.

"Її отримують не перекладачі, а видавці. Мати ознаку дурня, який друкує неграмотні тексти, не надто добре для бізнесу, хороші перекладачі відмовляються працювати для такого дурня, про якого пишуть з великим задоволенням в усіх газетах..."

Добре, що антинагороду отримують видавці, а не перекладачі

І в нас треба заснувати таку національну антинагороду, типу Золотий Цурпалок. Або Золотий ГАРБУЗ І вручати на Львівському книжковому ярмарку. Або на кн. ринку на Петрівці

Ще варто сказати, що як мінімум дивною виглядає ситуація, коли просуванням української книги опікується передусім не українська держава, а такі ентузіастки, як ця молода пані зі своєю малесенькою командою. Спасибі їм. Але ж більше нікогісінько не видно. А де ж, наприклад, наші емігранти, яких у Чехії навіть офіційно вже кілька десятків тисяч?





[Edited at 2010-03-15 06:50 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Дякую за допис, Олександре Mar 15, 2010

Alexander Kupriyanchuk wrote:


Свіжесенька стаття про "ситуацію з перекладами в Чехії" очима чеської перекладачки з української (мало не єдиної зараз у своїй країні - звичайно, мається на увазі художня література) з деякими цікавими професійними висновками, часом парадоксальними. Рекомендуємо статтю як досить повчальну (попри молодий вік самої авторки) з точки зору художнього перекладу як технології -- від вибору книги і духовно-емоційної праці з нею до редагування і коректури включно -- і як мистецтва.Читали осьдечки.



Їй 36 років. Це вже зовсім "доросла" людина.

Alexander Kupriyanchuk wrote:

Подекуди описано деякі сторони саме художнього перекладу, про які ми через брак часу (бюджету/професіоналізму тощо) часто навіть не замислюємося. І, мабуть, втрачаємо...



Які саме сторони? Як на мене, все досить стандартно. Чи я помиляюсь? Я розумію, що в (наших) реаліях переклади художньої літератури, публіцистики і т.і. робляться абияк. І багато перекладачів лементують на тему, як нам платять, так ми і перекладаємо. Але давайте спробуємо виділити основне (хоча це все і є в підручниках). Які саме сторони художнього перекладу в викладі пані Кіндлерової привернули вашу увагу?

Alexander Kupriyanchuk wrote:

Тоді, у 90-х, чеська спілка перекладачів заснувала антинагороду за найгірший переклад – у категоріях «белетристика» і «non-fiction». Вона оголошується на Празькому книжковому ярмарку. Ця подія одна з найбільш відвідуваних на ярмаркові.


Варта уваги ініціатива.

[Edited at 2010-03-15 05:56 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Oleksandr Kupriyanchuk  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Russian to English
+ ...
"Доростають зненацька з любові..." Mar 15, 2010

По-перше, пані Риті не 36, як Ви пишете, а 35 років. Такі «помилочкм» жінки нам навряд чи пробачать. Навіть якщо й викажуть свій вік

А сама авторка "наживо" більше схожа на студентку-відмінницю, ніж на «дорослу» людину». У якнайкращому сенсі

По-друге, перекладачі – особливо в прозі (не в proz'i ) – досягають «Повної Зрілості» у значно старшому віці. Це й не дивно, бо вимагається тривале вивчення історичного і літературного контексту, осягнення багатовимірної стилістики і тонкощів її відтворення у стилістиці власній (а її ще треба витворити, відшліфувати, відполірувати...) та ще бозна що... У якому віці Куліш, Старицький, Франко та інші наші перекладачі-класики створили найцінніше зі свого літературного перекладацького доробку? Еге ж, фактично під кінець життя (а рідкісні винятки лише підтверджують це правило). Особливо це стосується Куліша. А ми його й досі до ладу не освоїли...

Можливо, втім, що супермегаепохальньо-момументальні «Польові дослідження…» мадам Забужко можна перекладати і не знаючи жодної з мов і навіть без знань літератури, бо ота книженція взагалі «руйнує усталений в культурі образ жінки і засади суспільної моральності» (про те, що її в цьому обвинувачують, мусила саме так говорити сама Забужко – людина з Місією, але не Месія).

До того ж матюки і просто лайливі слова – і суржиками, і англійською мовою а-ля "Дослідження з" – зараз відомі дітям вже в дитсадку. Ну то на біса чекати тієї «Повної Зрілості»? Тра писать-пирикладать вже щас! Покращення життя вже сьогодні (С).

Та ще й назва у мадам Забужко добряче крива, з помилкою: мусить бути «дослідження сексу», а не «дослідження з сексу». Чеська пані, очевидно, це знає (і в перекладі виправила)

Втім, інші українські книги, перекладені пані Ритою, – досить складні, а гумор з «Ги-ги-и» – взагалі майже вищий пілотаж. Втім, як і переклад практично будь-якогось гумору. У кожного народу і навіть регіону гумор свій, а тут автор ще й мусить мати тонкий смак і природне почуття гумору, щоби все це звести докупки! Хоч помри, а треба, щоби було не менш САМОІРОНІЧНО (що в них особливо цінують!) і повчально, як в оригіналі.

А пані Рита це може. Хай і кажуть-розповідають, що гумор у Львові і Празі нібито подібний, і синонімічні ряди у мовах начебто схожі. Еге, все воно подібне, та не те саме! А подекуди й зовсім не подібне...


Що ж стосується Вашої пропозиції «давайте спробуємо виділити основне», то наскоком це, на жаль, не напишеться.

Краще, за порадою пані Рити, свої думки «відставити на «витримку». Два-три тижні». Треба ж запозичувати досвід "зовсім "дорослих" колег.

І далеко не "все є в підручниках" (як написано Вами вище). Ні в наших, ні в їхніх... Особливо це стосується "самотерапії". Підручники, в яких "все є", годі й уявити. Мабуть, їх і не треба! Втім, якщо у Вас є такий суперпідручник, то скажіть, і ми відразу вскочимо в машину і приїдемо до Вас по нього. А свої писати якщо й колись варто, то через років 30.




[Edited at 2010-03-15 21:19 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Коротко Mar 15, 2010

Alexander Kupriyanchuk wrote:

По-перше, пані Риті не 36, як Ви пишете, а 35 років. Такі «помилочкм» жінки нам навряд чи пробачать. Навіть якщо й викажуть свій вік


Поточний рік мінус рік народження дали 36. Не маю честі знати дату народження пані Рити. Так що з помилочкою не погоджуюсь.

Alexander Kupriyanchuk wrote:

А сама авторка "наживо" більше схожа на студентку-відмінницю, ніж на «дорослу» людину». У якнайкращому сенсі

Я мав на увазі досвід. Перед усім досвід. Досвід студентки і людини в віці 35 років відрізняються разюче.

Alexander Kupriyanchuk wrote:
По-друге, перекладачі – особливо в прозі (не в proz'i ) – досягають «Повної Зрілості» у значно старшому віці.


Перекладачеві у віці 60-70 років важко адекватно перекласти книгу нового двадцятип'ятирічного автора. З очевидних причин.


Alexander Kupriyanchuk wrote:
Що ж стосується Вашої пропозиції «давайте спробуємо виділити основне», то наскоком це не напишеться.

Краще, за порадою пані Рити, свої думки «відставити на «витримку». Два-три тижні». Треба ж запозичувати досвід "зовсім "дорослих" колег.



Приймається. Звісно, по змозі.

Alexander Kupriyanchuk wrote:

І далеко не "все є в підручниках" (як написано вище)! Ні в наших, ні в їхніх... Підручники, в яких все є, годі й уявити. А свої писати якщо й варто, то через років 30.



Підручники і першоджерела з філософії, історії, літературознавства, країнознавства. Вміння читати різні підручники/джерела правильно, робити власні висновки, відчувати мову (краще обидві), мати інтуїцію взагалі, не дубіти душею і не млявіти розумом. Тоді в підручниках можна побачити все. Навіть те, чого автор підручника в ньому не писав. А інакше для чого оце все? Щоб грошики художнім перекладом заробити? Не цікаво.

[Edited at 2010-03-15 22:06 GMT]


Direct link Reply with quote
 

Oleksandr Kupriyanchuk  Identity Verified
Ukraine
Local time: 15:50
Russian to English
+ ...
"Я-є-батьком-кретина"– це-є-банальний-жарт?(само)іронія? May 23, 2010

Наступна дещиця знову про українське бачення художніх перекладів, причому з тієї ж французької.

Отже, читаємо "Елегантну їжачиху" ("L'élégance de l'hérisson"). Це бестселер у Франції, Бельгії та інших країнах. По всьому світу продали більше 1 мільйона примірників... Перекладають - аж гай шумить!

І в нас щойно видали і вже продають.

Е б'ян, "L'élégance de l'hérisson"="Елегантнa їжачихa". Чи все ж краще було б а ля Мюріель Барбері і дослівно, "ЕлегантнІСТЬ їжакА" ?!

Головна героїня мадам Мішель, мабуть, сама б не погодилася на те, щоб "захопити" собою назву і так ВИТІСНИТИ з неї шукану "елегантність". Та й сама сама Мюріель Барбері проти була б...

"L'hérisson élégante" у зворотньому перекладі виходить? чи як? Кель пассаж! Щось не дуже звучить. Особливо після того, як книжку прочитати. Втім, читається дуже легко, дякуємо. Проте...

О ля-ля, є й інші місця, де ота вигадана "Їжачиха" трішечки не "елегантно" колеться. Ще більше, ніж "Пан Я-є-батьком-кретина".

Виходить, маємо мовний стиль мало не "жежен" (мон дьйо! -- це, виявляється, клошарний) в елегантно-вишуканому напіваристократичному шістнадцятому окрузі, вуаля? чи що?

То "Я-є-батьком..." – пардон, мадам – це-є-банальний жарт? Сподіваюсь, це є небанальна іронія (самоіронія? Тоді - шарман. Але ж треба, тра було попередити – мо', натякнули б, як Ви вмієте, на попередній сторінці. Або ще якось…).

Дійсно, переклад подекуди не схожий на оригінал, хоча слова і побудова речень підозріло схожі. Є місця, де можна - буквально - "ридати, як мокра Марія Магдалина"... Се ля ві... Алегорії та східний символізм взагалі важко перекладати, ще й коли так багато напівтонів, - так само, як багато жителів квартир у будинку, за яким наглядає вахтерка. Час нам вже їздити й в Японію на семінари та до мадам Барбері (вона тільки там, схоже, і може жити), а не лише в Бельгію з Голандією та Францію.

Читали й огляд. Багацько вбивчої критики, особливо про "гастрономію для палацу" (і це з "avoir le palais fin" або "flatter le palais").

Проте є в українській книзі й дуже сильні та виразні місця, а ля 90-ті, коли перекладачці платили премії у франках, а не гонорар у гривнях.

Автор прозаїк, але перекладач часом так вправно каже про всіх її "заєк", що піднімається до співавторства, як у віршах.

Так що навряд чи "Їжачиха" -- це ще одна катастрофа а ля "Хіросіма, любов моя", заглемездана за рецептом "розумний словник".

Думаю, авторці рецензій слід самій попрацювати редакторкою художніх перекладів. Або й більше самій працювати з перекладами і перекладати -- на щастя, з французькою жити легше завдяки хоча б французьким і бельгійським грантам.

І її прискіпливість, можливо, здобуде вищу винагороду, ніж на сайтах для широкого загалу, де її останнім часом в основному лають (не прочитавши рецензований твір) і навіть пишуть, що "у рецензента із рота летить жовч" і рецензії "написано жовчю".

Пардон! Як на мене, "жовч" не варто плутати зі звичайним проявником! "Зла" рецензія - це найкраща і найкорисніша рецензія. Якщо можете її спростувати - пишіть, а ні -- то подякуйте і зробіть висновки, а галасувати просто так ні до чого. "Санітари лісу" для перекладачів потрібні не менше, ніж самі перекладачі. На те в ріці й щука, щоб червонопірки не дрімали! І плітки теж

Хоча й саму останню рецензію слід було вичитати принаймні в одній-другій місцині. Обвинувальні вироки слід вичитувати значно ретельніше, бо це жанр серйозний, не якесь там блогерство...

Отож маємо, що маємо: а ля гер ком а ля гер. Мо', дарма шановні пані й публіка навколо них аж так зчепилися (можливо, про людське око, без дійсного наміру знищити опонентів)?

Читачі-бо мають мають світовий бестселер, перекладачі, критики й літературна публіка -- ще одну добру злу рецензію. Усі щось мають (і дають один одному): хто працю, хто чтиво, хто розвагу, хто роботу з помилками, а хто -- з власним "розумним словником". А загальна-то справа зрештою лише виграє Нехай система працює - у нас все ще така населена і все ще освічена країна, а перекладають відносно мало, а добре - ще менше.

Так що читачі мусять читати, особливо після бійок-розбірок, перекладачі -- перекладати, рецензенти -- рецензувати, а видавець -- готувати наступне видання, звичайно, взявши обидві сторони в долю



[Edited at 2010-05-24 09:42 GMT]


Direct link Reply with quote
 
Pages in topic:   [1 2] >


To report site rules violations or get help, contact a site moderator:


You can also contact site staff by submitting a support request »

Ще про художній переклад - бельгійське бачення

Advanced search







Wordfast Pro
Translation Memory Software for Any Platform

Exclusive discount for ProZ.com users! Save over 13% when purchasing Wordfast Pro through ProZ.com. Wordfast is the world's #1 provider of platform-independent Translation Memory software. Consistently ranked the most user-friendly and highest value

More info »
Déjà Vu X3
Try it, Love it

Find out why Déjà Vu is today the most flexible, customizable and user-friendly tool on the market. See the brand new features in action: *Completely redesigned user interface *Live Preview *Inline spell checking *Inline

More info »



Forums
  • All of ProZ.com
  • Term search
  • Jobs
  • Forums
  • Multiple search