Для ознайомлення: Європейський словник філософії. Том перший. — К.: Дух і літера, 2009

«Європейський словник…» — це амальгама розвитку філософської думки від витоків (антична грецька філософія, гебрейська філософська традиція, арабська філософська система тощо) до сьогодення. Завдання «Словника» таке, як зазначають автори-упорядники: «Ми хотіли осмислити філософію різними мовами, розглянути філософії так, як вони висловлені, і подивитися, що такий підхід змінює у наших манерах філософувати. Саме через це ми створили. «Європейський словник філософії», побудований навколо слів, взятих у сумірній відмінності мов, принаймні, основних мов, якими написано європейську філософію — після Вавилонського стовпотворіння».

Водночас, це видання — не просто компендіум імен, текстів, дат, філософських понять. Воно місить «філософські неперекладності». Чи не вперше в історії українського перекладу над виданням спільно працювали науковці з різних царин знань: філософи, філологи, історики ідей, культурологи, політологи… Наслідком спільних зусиль є, зокрема, створення узгодженого покажчика імен відомих людей.

Що це означає? Що фактично вперше в Україні ми маємо можливість отримати уніфіковану базу знань із філософії, спільну для Європи чи Америки. Український гуманітарний дискурс наближено до світового культурологічного контексту. Ця праця — титанічне зусилля зібрати воєдино всі філософські поняття, уніфікувати їх, розтлумачити, подати українське написання, пояснити контекст уживання, запропонувати історичні довідки про зміну конотативного контексту цих понять в історії розвитку ідей. Ми навіть часто не помічаємо, що звичні для нас слова можуть мати прадавнє коріння, і за цей час історичного розвитку відбулися докорінні зміни. Скажімо, для латинянина-елліна «приватус» — це те, що позбавлено права. В сучасній англійській мові збереглося це значення, скажімо, в дієсловах «deprive»: позбавляти когось-чогось. Натомість, у часи Просвітництва це слово здобуває іншу конотацію, що й усталилась в українській мові: приватний як мій особистісний. Це лише один приклад. Звичайно, непростим завданням і досі є пояснення базових філософських понять, таких, як «Лоґос», що має надзвичайно велику кількість конотацій. «Багатозначність терміна лоґос, починаючи з архаїчного світу, є найбільш яскравим знаком тривкості грецької мови. Його неоднозначність, яка насамперед асоціюється зі значеннями мови та розуму, постійно вимагає звернення до контексту, котрий інколи сам нездатний прояснити його сенс». І все ж таки, «Європейський словник філософії» постає як спроба навернення сучасної української гуманітаристики до світових джерел.