Off topic: Наші вчителі укр
Thread poster: Marta Argat

Marta Argat  Identity Verified
Local time: 02:16
Chinese to Ukrainian
+ ...
Feb 7, 2004

Будь ласка, розкажіть, як викладали українську мову та літературу у Ваших школах? Чи знаєте, як викладають мову у Вашій школі тепер?


[Edited at 2004-02-07 20:16]


Direct link Reply with quote
 

Oleg Prots  Identity Verified
Ukraine
Local time: 02:16
Member (2003)
English to Ukrainian
+ ...
:( Feb 7, 2004

Я лише пам'ятаю, що наша вчителька мене сильно не любила з того часу, як я намагався на уроці її переконати, що слово "незліченний" означає не "такий, що його не можна вилікувати", а "такий, що його не можна порахувати"... було це в класі, здається, 6-му чи 8-му.

Direct link Reply with quote
 
Ludwig Chekhovtsov  Identity Verified
Local time: 19:16
English to Russian
+ ...
Мій вчитель Володимир Минович Feb 8, 2004

Marta Argat wrote:

Будь ласка, розкажіть, як викладали українську мову та літературу у Ваших школах? Чи знаєте, як викладають мову у Вашій школі тепер?
[Edited at 2004-02-07 20:16]


Було це в кінці сорокових років у київській чоловічій (тоді були окремі чоловічі та жіночі школи) середній школі № 86, що на Круглоуніверситетській вулиці неподалік від Бесарабки.

Я тоді був учнем п'ятого класу і, звичайно, не переймався такими проблемами, як методика навчання другої мови(бо школа була російською) чи щось таке інше. Але ж добре пам'ятаю, що всі мої однокласники, а було їх в нашому класі аж 48 повоєнних розбишак, в більшості залишившихся без батьків, що не повернулися з Вітчизнвної війни, готові були з Володимиром Миновичем, нашим училелем української, і у вогонь, і у воду.
Тобто ми дуже його любили, він щиро любив і ПОВАЖАВ нас, малих пацанів, а всі ми разом з ним якось так непомітно й без примусу полюбили українську, яка для багатьох з нас до того часу рідною не була. В класі, звичайно, були й українці, але ж було досить і росіян, і євреїв, був поляк і навіть дагестанець, що за тих часів у Києві зустрічалось не так вже й часто, як тепер.
Мені важко пригадати, яким чином Володимиру Миновичу вдалося це зробити, але я добре пам'ятаю, що на його уроках ми спілкувалися гарною українською, а не якимось там суржиком.
Пам'ятаю також, що на своїх зустрічах з нами (не хочу про них казати "уроки") Володимир Минович не тільки навчав нас української, але ж і вкладав у наші маленькі й дурненькі голови багато цікавої інформації про речі, які, на перший погляд, не мали ні найменшого відношення до уроків мови й літератури. Наприклад, саме від нього, а не від учителя фізики (хоча, здається, в п'ятому класі фізики взагалі ще не було)ми взнали про те, як було створено американську атомну бомбу, як її випробували, та які жахливі наслідки мало її застосування американцями в Хіросимі й Нагасакі.
Володимир Минович дуже цікаво й захоплено, бо, очевидно, сам у це щиро вірував, розповідав, як прекрасно будуть жити люди при комунізмі. Більш за все нам, хлопчакам, подобалось те, що тоді, як він обіцяв, не буде приватної власності на все, навіть на автомобілі, що буцімто стоятимуть біля кожного будинку (власне, як вони стоять тепер) і чекатимуть, доки ми вийдемо, сядемо в який завгодно й поїдемо, куди нам заманеться.
Отож я й гадаю, що саме через повагу, довіру і любов до вчителя прийшла любов і повага до навчального предмета, в даному випадку до української мови.
Володимир Минович для мене, а також, певно, й для багатьох моїх однокласників, на все життя залишився одним з кращих моїх вчителів. І мені дуже жаль, що я не запам'ятав його прізвища. Та, скоріш за все, я його прізвища й не знав, хіба ж п'ятикласників цікавить прізвище їхнього вчителя чи вчительки.
Хоча прізвище свого класного керівника я добре пам'ятаю - це була Дора Львівна Межерицька. Якщо хтось знав чи чув що-небудь про цих чудових київських вчителів, відгукніться, будь ласка.

P.S. Про Володимира Миновича можу пригадати ще й те, що він окрім нас навчав української Раду Хрущову, точніше кажучи, був домашнім репетитором доньки Першого секретаря ЦК КПУ. Вважаю, що цей факт красномовно характеризує як Володимира Миновича, так і Микиту Сергійовича.

[Edited at 2004-02-08 12:58]

[Edited at 2004-02-08 22:10]


Direct link Reply with quote
 

Marta Argat  Identity Verified
Local time: 02:16
Chinese to Ukrainian
+ ...
TOPIC STARTER
педагогії та хронології... а так - все ОК Feb 8, 2004

У мене було дві вчительки української: Лідія Григорівна Рець ( 4 - 10 кл. ) та Катерина Ісаківна Бойко ( 11 кл. ).
Лідія Григорівна збирала бібліотеку, виписувала "Літературну Україну", ще якісь педагогічні журнали. Те, що вичитувала там цікавого, нового і вільного, переповідала нам, щось переказувала з курсу мовознавства, почутого нею самою в інституті, але часом в неї проскакували патріотичні нісенітниці з чужих слів на зразок "вчені довели, що дві мови наймилозвучніші: українська та англійська". Ми ходили з нею на рок-оперу за "Енеїдою", виставку писанок,у квартири-музеї тощо. Але за 5 років оцінити Лідію Григорівну як викладачку я так і не змогла: до 10 класу "Лідочка" ( вибачайте, так її називали за очі ) була нашим класним керівником, і 9 з 10 її уроків перетворювалися на виховні години. Обтяжливою обставиною було також і те, що, закінчивши сільську школу ( у Київській обл. ) Лідія Григорівна приїхала до Києва вступати не "в актріси", а на юридичний... Бо мріяла захищати людей... У школі нереалізоване прагнення вчительки всіх виправдати і зробити кращими викликало зневагу в тих, задля кого Л.Г. старался...
В 11 класі Лідію Григорівну ( та лишилася в школі, але викладала в інших класах ) змінила Катерина Ісаківна. Вона також заохочувала пошук інформації про письменників поза підручниками, наші твори оцінювала не за обсягом. Але мала буйну фантазію і не дружила з хронологією: малюючи картини української історії минулого століття, Катерина Ісаківна обов'язково зображувала і себе ( саме себе, а не свою бабусю ) десь на задньому плані...


Direct link Reply with quote
 

Mariana Prokopovych  Identity Verified
Ukraine
Local time: 02:16
Italian to Ukrainian
+ ...
Сумні спогади... Feb 10, 2004

Не можу собі навіть пригадати, як звалися мої вчительки української (та й багатьох інших предметів). Все було дуже сіро і нудно. Тому я більше любила математику, але математика мене не любила. Взагалі школа надовго відбила у мене охоту читати українську і російську класику. Звичайно, пізніше я зрозуміла (коли сама працювала рік у школі), що умов не було, вчителям було не до того, навантаження велике, в класах по 40 дітей, програми складали люди, які школи в очі не бачили і давно забули, як самі були дітьми, і цю програму треба виконувати, бо перевірки мало не щочверті, ще треба писати всілякі безглузді плані і нести додаткові „общєствєнні” навантаження, класне керівництво, батьківські збори, вдома діти плачуть голодні, на базар треба, а нема за що, бо зарплата мізерна. Тільки люди з природним педагогічним талантом, і то неабияким, і яскравою особистістю могли щось путнє робити в таких умовах. А при всезагальній обов’язковій середній освіті хіба набереш тих талантів на всіх учнів. Добре, як пару штук на школу знаходилося. В нас, наприклад, такий історик був, але він мене вчив тільки рік, у п’ятому класі. І ім’я його я пам’ятаю – Альберт Іванович. І математичка в нас була гарна, Алла Віталіївна. А з укр. мовою і літературою, як, зрештою і з рос. та англ. мені не пощастило. Уроків мови я взагалі не пам’ятаю, які вони були, особливих проблем у мене не було з ними, бо писала я завжди досить грамотно. А з літератури все про якісь „образи” та „композиції” – і навіщо ці слова дітям, які ще не набули звички читати? А твори ми ходили списувати з критичної літератури в бібліотеку. Була одна, єдино правильна думка, якої треба було дотримуватися, і наївні, може й не обґрунтовані, але щирі дитячі думки про прочитане (якщо такі були) нікому не були потрібні. А головне нас ніяк не вчили читати літературні твори. Мене врятувала лише моя любов до читання, набута цілком незалежно від школи у зовсім несвідомому віці десяти років, але читала я „по-дикому”, без жодної системи, все що потрапляло під руку (крім програмних творів, ясна річ), і я досі відкриваю для себе в літературі деякі дуже прості речі, про які я не підозрювала, а наші вчителі не здогадалися нам пояснити (я не маю на увазі якихось там моментів, пов’язаних з тодішньою ідеологією), може, вважали ці речі самі собою зрозумілими, а насправді вони такими не були, а може й самі гадки про них не мали. Але і такі уроки літератури щось давали. Тепер, кажуть, у звичайних школах набагато гірше, більшість старих проблем залишилося і додалися нові. Моя школа вважалася непоганою, але тепер там вже жодного з моїх вчителів не залишилося (більше двадцяти років минуло). Моя однокласниця посилала туди свого сина, але минулого року вирішила віддати його в іншу школу, бо, каже, там взагалі нічого не вчать.

Direct link Reply with quote
 


To report site rules violations or get help, contact a site moderator:


You can also contact site staff by submitting a support request »

Наші вчителі укр

Advanced search







memoQ translator pro
Kilgray's memoQ is the world's fastest developing integrated localization & translation environment rendering you more productive and efficient.

With our advanced file filters, unlimited language and advanced file support, memoQ translator pro has been designed for translators and reviewers who work on their own, with other translators or in team-based translation projects.

More info »
Anycount & Translation Office 3000
Translation Office 3000

Translation Office 3000 is an advanced accounting tool for freelance translators and small agencies. TO3000 easily and seamlessly integrates with the business life of professional freelance translators.

More info »



Forums
  • All of ProZ.com
  • Term search
  • Jobs
  • Forums
  • Multiple search