Pages in topic:   < [1 2 3 4 5 6 7 8 9] >
Off topic: Сучасна українська поезія
Thread poster: Jarema

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Лариса Вировець Apr 8, 2007

Осінь

С. Ушакову

Призупинись в осіннім герці,
бо кожен день – наш день останній:
вже вересень чілійським перцем
горить в палаючій гортані...
Міцний букет осінніх спецій,
парфуми пряні та зникомі,
і твій, з палаючих монтбрецій,
букет горит
... See more
Осінь

С. Ушакову

Призупинись в осіннім герці,
бо кожен день – наш день останній:
вже вересень чілійським перцем
горить в палаючій гортані...
Міцний букет осінніх спецій,
парфуми пряні та зникомі,
і твій, з палаючих монтбрецій,
букет горить на підвіконні.
Скажи, що жевріє у слові:
вогонь цей – світло чи загроза?
Ще мить, і захлинеться проза
В потоці світлої любові...
Ти ж розумієш, ненадовго:
таке надовго не буває.
Поки бринить чарівна домра,
і музику видобуває
із неї осінь-підмайстриня, —
призупинись, і ти почуєш
це бурмотіння, ці пачулі,
цей шурхіт шат з важкої скрині
..........................
Летять десанти легкокрилі,
риплять возів незримих осі...
В цю пору гриму та плюмажу
що всі бажання наші важать?
у місті – Осінь!..
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Данило Кубай Apr 8, 2007

Рондо про сонет
Не все дано ввібгати у сонет —
в житті є більш, ніж чотирнадцять сутей
в сонет не влазе двічи місяць лютий,
тим більше — серпень, ну а інтернет

навіть короною сонетів не збагнути,
не все дано ввібгати у сонет.
І небо зоряне — тене
... See more
Рондо про сонет
Не все дано ввібгати у сонет —
в житті є більш, ніж чотирнадцять сутей
в сонет не влазе двічи місяць лютий,
тим більше — серпень, ну а інтернет

навіть короною сонетів не збагнути,
не все дано ввібгати у сонет.
І небо зоряне — тенета із тенет,
і роздуми тяжкі на перепутті

не адекватні досконалій формі
і хай який крутий не був поет,
хоч як він далеко відкинув норми

та навіть дзвін нажебраних монет
так, щоб почути, він в сонет не вгорне —
не все дано ввібгати у сонет.



Демонстратор принципової можливости гібридної між рондо і сонетом форми

------------------------------------------

Народження сміху (вінок сонетів)


0. Тема (Маґістрал)

Смієшся, наче плач сховав у сміх,
Тремтиш струною під рукою Бога,
Допоки чути серце маєш змогу,
Ти ще не розчинився серед втіх,

І безум твій — тобі пересторога,
Ти став би інший — лиш би тільки міг,
Проте життя замало. Тане сніг,
Тобі бракує віри в перемогу,

І ти сховався б — відчай не дає.
Свіча згоріла. Ніч сама в кімнаті.
Ти вже не знаєш, чи знання — твоє,

Нема надії та катма любови,
А все чуже, і слушно лиш вмирати,
Своє ім’я повторюючи знову.


1.

Смієшся, наче плач сховав у сміх,
Життя твоє піском крізь пальці сипле,
Несила вже дивитися на світло,
А сутінки тавровано, як гріх.

І не твоє лице в свічаді зблідлім
Прозоре, як найтонша серед криг,
Не відчуваєш рухів рук і ніг,
І не приймаєш порожнечі виклик.

Проте ти стримуєш душі останній злам,
І холод леза не торкає жили,
І ти не маєш ні на кого зла,

Ні в кого ти не просиш допомоги,
Схиляєшся і падаєш на схилі —
Тремтиш струною під рукою Бога.


2.

Тремтиш струною під рукою Бога,
Дзвінкою металевою струною,
Твої чуття то пісні звук сумної,
Яка простує манівцем знемоги.

Ти залишаєш себе за спиною,
Летиш кудись, тікаєш від земного,
І рухом тіла, вже давно не твого,
Ламаєш те, що звати звик стіною.

Тече тобою музика безодні.
Якщо не забракує розуміння,
То не важливо, завтра чи сьогодні,

Ти зможеш стати нею, а для того
Ти маєш відчувати її зміни,
Допоки чути серце маєш змогу.


3.

Допоки чути серце маєш змогу,
Змагаєшся в передпокоях долі,
Долаєш складнощі своєї ролі,
Долаєш кілометри шляху свого.

Дерева звуками стають поволі,
А ти стаєш подібний до сліпого,
Бо тільки відчуття — і більш нічого
У сприйняття напівпорожнім колі.

До шклянки пада сонце паперове,
(Вода лишає плями на шпалерах)
Подолане повторюється знову,

А ти не хочеш звичної борні,
І витинаєш долю із паперу.
Ти ще не розчинився серед втіх.


4.

Ти ще не розчинився серед втіх,
Останній звук мелодії твоєї
Стає дощем між небом та землею,
Грай і живи, не зупиняй свій біг.

Хай почуття твої вважають маячнею,
Співай про пурпурову сіль відлиг,
Про спокій вітру та неспокій тих,
Хто не скінчить своєї одисеї,

Бо заблукав так само, як і ти —
Між ночі й дня, народження та смерти,
Хто загубився в морі самоти.

Тож подорожній, де твоя дорога?
Світ поважає божевільно впертих,
І безум твій — тобі пересторога.


5.

І безум твій — тобі пересторога,
Бо безмір втрат на тебе ще чекає,
За безцінь не придбаєш ключ від раю,
Від смерти не сховаєшся за рогом.

Колись світання тіні постинає,
І полум’ям злетить до хмар волога,
Ти бачив це в судомах сну страшного,
Ти знаєш це. Ти це напевне знаєш.

Але ти зволікаєш. У тумані
Твоїх очей розчинено покуту,
Бо ти блукаєш околом омани.

Відносить вітер пил книжок твоїх.
Ти відаєш що, відчаєм закутий,
Ти став би інший — лиш би тільки міг.


6.

Ти став би інший — лиш би тільки міг,
Та захлинувся знов (як впала вежа).
На обрії палахкотить безмежжя,
Згортаючи життя твого рушник.

Твої думки охоплює пожежа.
Можливо, твій талан помер торік,
Все обійма вогонь та слів потік,
І чорні зорі за тобою стежать.

Немає друзів за столом німим —
Там тіні бенкетують, ситі й п’яні.
Ти хочеш бути інший, аніж дим

Згоряння себе. Плід зими достиг,
І відчуваєш ти, що сили стане,
Проте життя замало. Тане сніг.


7.

Проте життя замало. Тане сніг,
Як тане час, як дотліва цигарка,
Покинута тобою серед парку,
Дерева котрого — криваві рани слів.

Усе життя чи бійка, ачи сварка,
Безглуздя, від колиски до труни…
Собака знавіснілої весни
Десь за спиною божевільно гавка.

Ти з ним на «ти», та він тебе жене,
Не давши ані сну, ані спочинку,
Хоч як проси, життя не зменшить темп,

Не стануть легшими його пороги,
А ти ще хочеш права на зупинку,
Тобі бракує віри в перемогу.


8.

Тобі бракує віри в перемогу,
І жертву ти несеш у храм поразки,
Де є жертовник, званий «просто щастя»,
І де жерці не відають святого.

Цей храм — фортеця. Там володар — настрій,
З жалів і сліз складається залога,
Запас отрут на випадок облоги
Дає фортеці змогу легко впасти.

Ти мертвий, ти обрав ніщо за прапор,
Сам себе піддаєш ти остракізму.
Напівзасохла темна крови крапля

Лягає у рядки чужих поем,
Так сповнених зневіри й песимізму,
І ти сховався б — відчай не дає.


9.

І ти сховався б — відчай не дає,
І Сонце скибки променів ховає,
Це день, життя та біль сягають краю,
І ти не відаєш якихось ліпших тем,

І через смуток спокою не маєш,
Бо темрява твій настрій розіб’є
На скалки — зорі, і чоло своє
Прикрасить ними. Метеорів зграя

Проріже шиби, скло впаде у пил,
І візерунчасто-тріщинкувата стеля
Раптово нагадає шурхіт крил,

І ти один у площині розтятій,
Де тіні пальців та бетон панелі.
Свіча згоріла. Ніч сама в кімнаті.


10.

Свіча згоріла. Ніч сама в кімнаті,
Повітря — ніч, мовчанка й мова — ніч,
Вона вистежує мереживо облич,
Які заховано кутками снів та свята.

Ховаєшся від неї і не спиш,
І тишу ще можливо упізнати.
Коли проб’є годинник пів на п’яту,
Тобі ударить промінь межи віч.

Скінчиться ніч — чи розпочнеться ранок?
І біль твій — це початок чи кінець?
Твоїх легень блискуча порцеляна

Повітря каву, наче вибух, п’є.
Минуле зводить вічність нанівець,
Ти вже не знаєш, чи знання — твоє.


11.

Ти вже не знаєш, чи знання — твоє,
Чи знаєш ти. І мови сік гіркий
Псує книжок потерті сторінки,
Рядки листів паплюжить і псує.

Запліснявілі літери руки,
Де помирає все, що словом є,
У линву споминів твій сум зів’є,
Бо він такий — а може, час такий?

І ти ховаєш мрії до валіз,
Складаєш їх на тісну антресолю,
Аж раптом східці падають униз,

На губи, де жага і присмак крови,
Які шепочуть зболену паролю:
«Нема надії та катма любови.»


12.

Нема надії та катма любови,
А очі ранку чарівні, мов сад.
Тобі вже не вернутися назад,
Бо спалено мости, бо мертвий човен

Лежить на дні під сивиною вад.
Вже виграно всі битви іграшкові,
Твоїх облуд солдати паперові
Розпочинають у вогні парад.

І ти радієш, бо горять вони,
Бо сумнів перетворено на світло,
Бо вічність не сховати у вогні.

Волосся всотує і дим, і запах м’яти,
Сухої, що висить по стінах житла,
А все чуже, і слушно лиш вмирати…


13.

А все чуже, і слушно лиш вмирати,
Лягати битим склом на підвіконня,
Ховатись до безсилля чи безсоння,
І падати у божевільний натовп

Прозорих площ, дахів, мурів, балконів,
Малюнків, перехресть, чавунних ґраток,
Свічад. І ти замертвий для прокляття,
А розум замалий для беззаконня.

Без роздумів, без слів, без згадок зайвих
Скінчився лік, на зблідлі долі стіни
Лягли судоми пристрасти та драйву.

Ти не бажаєш чути ані слова,
Але доводиш ти, що ти не винен,
Своє ім’я повторюючи знову.


14.

Своє ім’я повторюючи знову,
Спіймаєш звуків загасання кволе,
Затихнеш, і замкнеш собою коло,
Напишеш, що було спочатку слово.

Збагнеш сваволю вільної неволі,
І вдачу нерозумну й випадкову,
Свою свідомість, звичну й загадкову,
Всю ґротесковість обраної ролі…

І ти смієшся, ти смієшся з себе,
Регочеш з болю, насолод, кохання,
Ненависти, землі, води та неба,

З тих, хто програв, і тих, хто переміг.
Твій сміх прощання і твій сміх вітання.
Смієшся, наче плач сховав у сміх.
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Андрій Тугай Apr 8, 2007

Знову жовч на губах гірчить

Знову жовч на губах гірчить,
Знов у грудях стирчить стріла…
Батогом просвистіла мить
І під серцем кипить смола!

Каюсь, каюсь... і знов грішу! -
Блудний Твій, нерозумний син.
Вкотре милості вже прошу?!
Котру ніч н
... See more
Знову жовч на губах гірчить

Знову жовч на губах гірчить,
Знов у грудях стирчить стріла…
Батогом просвистіла мить
І під серцем кипить смола!

Каюсь, каюсь... і знов грішу! -
Блудний Твій, нерозумний син.
Вкотре милості вже прошу?!
Котру ніч не встаю з колін?!

День у день лиш один урок
Повторю сотню раз підряд.
Та з зусиллям зробивши крок,
Знов на п'ять відступлю назад!

Мчать години і дні спішать -
Вічний рух часових коліс.
Рветься вгору жива душа,
Мертве тіло прямує вниз...

З рук невір'я злітає біль,
Без любові мовчить струна.
Канув розум в буденний хміль -
Не пізнав благодать Вина.

………………………………
Скибку хліба зап'ю вином,
У молитві схилюся знов.
І крізь ніч за сліпим вікном
Відгукнеться Свята Любов...


[Edited at 2007-04-08 19:24]
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Микола Шошанні Apr 8, 2007

ЗАЙЧИК І СЛОНИК


Десь на зламі віків чи згині
Безліч іграшок є із замші,
І маленька росте богиня,
А ім’я у богині — Зайчик.

Зайчик мружить від щастя очі
І стискає в малих долонях
Серед іграшок найдорожчу —
Це старенький потертий слон
... See more
ЗАЙЧИК І СЛОНИК


Десь на зламі віків чи згині
Безліч іграшок є із замші,
І маленька росте богиня,
А ім’я у богині — Зайчик.

Зайчик мружить від щастя очі
І стискає в малих долонях
Серед іграшок найдорожчу —
Це старенький потертий слоник.

А сім’я — хоч пиши романи,
Хочеш — кашу готуй перлову,
Ми не скажемо, хто є мама,
Доця — Зайчик, а тато — клоун.

Доню, чуєш, дзвенить у вусі —
Прислухайся до слів матусі,
Але правда таки — у тата,
Що, Зайчатко, тобі сказати?..

Йди туди, де маленькі дверці,
Де тумани, що аж морозить,
Дослухайся до свого серця,
Ще тобі я дарую сльози...

Відділяй головне від решти,
Клоун каже (а клоун знає) —
І зі слоником так дійдеш ти
До дев’ятого кола раю.

Їдеш в клоунів ти оселю,
Там, де сміх і пісень горлають,
Тільки зовні вони веселі,
Але душі у них волають...

Забуттям вони гоять рани,
Хоч вважають його любов’ю,
Океан забуття безкрайній,
А слова там залиті кров’ю...

Це страшний океан без жартів,
Щиро й чесно сказати мушу,
І нікому не слід бажати —
Океан забирає душі...

В цей не лізь океан нізащо,
Мій серйозний маленький Зайчику,
Клоун бачив — хай Бог боронить...
Хай у нього залазить слоник...

Слоник, хоч він і ликом шитий,
Десь на дні у маленькій мушлі
Хай знайде там малу пушинку —
Тата-клоуна грішну душу.

Слоник міцно візьме, мов робот,
Дещо — в руки, а дещо — в хобот,
Впреться ніжками й без обману
Вирве душу із океану...

Підніми її, що б не стало,
І неси, куди хочеш, далі,
Чи в глибини, чи на вершини,
Неприкаяну із пушинок.

Ця пушинка — твоя й для тебе,
Бо коли потемніло небо,
То твій тато (цього не стерти)
Був готовий за тебе вмерти...

Хоч у клоуна все — не криця,
Та за тебе, Зайчатко-Слово,
Тільки бачили мама й киця,
Страшно як помирає клоун...

А коли Бог відкриє дверці
Й ти ПОБАЧИШ (влови це слово),
Що у тебе живе під серцем
Океан... Океан Любові...

Зачерпни океан Любові,
Як розкриється квітка з гаю,
Щоб омити слова від крові,
Порятуй їх, тебе благаю...

І, як птахи летять у вирій,
Покидаючи доли й ріки,
Сльози клоуна просто вилий
В океан забуття навіки.

Вилий біль і сумні неврози,
Що клубочаться там, в тумані, —
Хай зіллються Любов і сльози
В таємниці трьох океанів.

Тут не варто тобі гадати,
Ти не бійся Любов віддати,
Ти Любов віддаєш для інших —
А її прибува все більше.

Ще відкрию секрет вчорашній,
Тільки ти не кажи нікому,
Знай — це страшно, це дуже страшно,
Як насправді вмирає клоун...

Йди ж бо, Зайчику, тихе щастя,
І не думай, що буде потім,
Всім приходить пора прощатись,
Он видніє уже твій потяг...

Як зачуєш ти поклик зичний,
То туди не скачи з розгону,
Бо твій потяг не зовсім звичний
І у ньому — думки-вагони.

Знай, для тебе — і квіти, й зорі,
Знай, Зайчатко, ти — Мона Ліза,
А думки, хоч вони й прозорі,
Та насправді вони — з заліза.

А знайдеш запитань поклажу,
Розглядай їх окремо кожне —
І твій слоник тобі підкаже
Все, що можна і що — не можна.

«Йди й Любов віддавай ні за що!..» —
Клоун мовчки кричить з перону...
«Будь хороброю, ніби Зайчик,
Й непомітною, ніби Слоник...»
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Валерiя Богуславська Apr 8, 2007

Опівночі місяць, опівночі
Виборсується, хмариво пінячи,
І тулиться, шибку виймаючи,
Із сну мою душу виманюючи.

Опівночі зорі, опівночі
З побачень додому запізнюються,
Летять, затинаються, котяться
В Полонне з небесної Хортиці.

У власні
... See more
Опівночі місяць, опівночі
Виборсується, хмариво пінячи,
І тулиться, шибку виймаючи,
Із сну мою душу виманюючи.

Опівночі зорі, опівночі
З побачень додому запізнюються,
Летять, затинаються, котяться
В Полонне з небесної Хортиці.

У власні сузір’я вертаються,
Промінням провинним вітаються.
А Діва каблучку загублену
Шукає в подвір’ях-заглибинах.

Збираю в підставлене дзеркало
Я зірку летючу за зіркою,
І зблискує зронене пір’ячко
Опівночі, серце, опівночі.

-------------------------------------

Вересень Велеса кличе,
Чайкою сумно кигиче.
Майже одірвана ринва
Хлюпає носом нвтримно.

Хлипає зранена шибка,
Хряпає зірвана брама,
Плаче тополею скрипка,
Лиса, немов далай-лама.

Цідиться лампа журливо,
Вже неохоча до світла.
Сірою айстрою злива
В сірій калюжі розквітла.

-------------------------------------

Синиці, берези осінньої діти,
Чи можете крилами ще володіти,
Чи, поки береза у золоті листя,
Вона вас гойдає в летючій колисці?
А потім, як прийде їй час облітати,
Як вітер їй віття зачне хилитати,
Закліпають крила, ображені вії –
Невже задля того, що зрадите ви їй?
Але, золотаві кульбабки імлисті,
Не кидайте неню, як літо, як листя,
Хоч зрідка навідайтесь голу глядіти,
Як можете крилами ще володіти.

Якщо ви ще можете... Я вже не можу,
Бо я вже негожа, бо я вже не божа,
Бо я вже сама не своя і не ваша.
Світіть мені, милі, якщо вам не важко,
Отим золотавим березовим сумом,
Що, може, у серці тужливім несу вам...
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
З приводу Різдва. Dec 27, 2007

Міжріччя триває. Не те міжріччя, що між ріками. А те Міжріччя, що між роками. Бо роки плинуть назустріч одне одному як ріки. Молодий рік як Стрий, старий рік як Десна. Вони зараз зустрічаються поза часом і простором. Перетікають одне в одного. Міряються силою. Чия звитяга перем... See more
Міжріччя триває. Не те міжріччя, що між ріками. А те Міжріччя, що між роками. Бо роки плинуть назустріч одне одному як ріки. Молодий рік як Стрий, старий рік як Десна. Вони зараз зустрічаються поза часом і простором. Перетікають одне в одного. Міряються силою. Чия звитяга переможе, той і залишиться наглядати за Всесвітом. Рівно на рік.

З Різдвом усіх і з Новим Роком!

З цього приводу дозволю собі оновити антологію.
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Малкович Іван Dec 27, 2007

Коляда

При цій малій нехитрій коляді
все менше нас: мороз на голос тисне.
Вмерзає слово у грубезний лід,
як риба — до весни (а лід розтане? трісне?).
Змерзає коляда у кожен звук —
і тут не допоможуть нам кожухи,
не виручить і пташка тетерук,
якщо наш хор хисткий і слабодухий...


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Тітов Юрій Dec 27, 2007

Я сніг в долонях збережу,
Своїм повітрям обігрію.
Розтане він, а я скажу:
"Не тань моя Різдвяна мріє!"

Дорогу довгу зав"яжу.
Змете її морозний Січень.
Вона погасне, я скажу:
"Є, ще горять Різдвяні свічі!"

Я хочу жити на Різдво,
Коли у спину б"є х
... See more
Я сніг в долонях збережу,
Своїм повітрям обігрію.
Розтане він, а я скажу:
"Не тань моя Різдвяна мріє!"

Дорогу довгу зав"яжу.
Змете її морозний Січень.
Вона погасне, я скажу:
"Є, ще горять Різдвяні свічі!"

Я хочу жити на Різдво,
Коли у спину б"є хуртеча.
Моє завіяне чоло
Благаннням дивиться у вечір.

Я хочу жити на Різдво,
Від зір лице не відвертати.
Торкнутись серденьком всього,
Дійти до Бога-немовляти.

Свята сльозо, святим плачем
Не дай загинути без сліду.
Маленьке чадо біль січе -
І розтають морозні біди.

Не стерти погляду того -
Співають янголи у зорях.
Я буду жити на Різдво -
Хвалу нести в Святому хорі.

Молитва з вуст, тепло долонь
Нехай зігріють крок жаданий.
Боронь нас, Боженьку, боронь,
Щоб не минути мить Різдвяну!
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Ляшкевич Володимир Dec 27, 2007

Різдвяне

З імли сумного снігопаду
забутим вихором осіннім
пливе трамвай уздовж фасаду
корабликом по склі вітриннім.
І тануть в склі вогні червоні
багряним гроном винограду.
На ватяному підвіконні
блиск зорепаду.

Пливуть сніжинки над
... See more
Різдвяне

З імли сумного снігопаду
забутим вихором осіннім
пливе трамвай уздовж фасаду
корабликом по склі вітриннім.
І тануть в склі вогні червоні
багряним гроном винограду.
На ватяному підвіконні
блиск зорепаду.

Пливуть сніжинки над астральним
блідого ліхтаря світінням,
над силуетами пухнавим
новоріздвяним провидінням,
дрижать на віях у красуні
в краплинах неземного жалю,
немов не ці зіниці юні
глядять печаллю.

Кружляє в танку заметілі
в стосунках заблукала пара,
блукають пальці побілілі
і побіліла в них гітара.
І стугонять про Нову радість
над спинами дахів похилих
врочисті дзвони - дзвони замість
душ відлетілих.

І ділять хміль на трьох – на ніжне
замріяне різноголосся -
волхви місцеві під неспішне
даяння дива, що збулося,
і туга, наче колискова,
звучить на Отчому порозі,
з колись освяченого кола
зійти не в змозі.
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Чибісова Наталія Dec 27, 2007

Тіней долину перетнеш байдужо
і небеса прибульця привітають…
Блакитноокі янголи небесні
тепер тобі твій Реквієм співають.

З усіх усюд збереться товариство
таких як ти несамовито впертих,
де келихами еля відсвяткують
твою прибулість до домівки
... See more
Тіней долину перетнеш байдужо
і небеса прибульця привітають…
Блакитноокі янголи небесні
тепер тобі твій Реквієм співають.

З усіх усюд збереться товариство
таких як ти несамовито впертих,
де келихами еля відсвяткують
твою прибулість до домівки мертвих.

Молитви наші будуть долинати
до того краю вічного спочинку.
І Бог, зійшовши з трону, тобі скаже:
"Як добре, що ти повернувся, синку".

*****

МАРГАРИТА
І
Дві букви М на долі Маргарити,
О, тільки б не поплутати місцями!
Колумб пропав. Америка відкрита.
Хіба жартують з дивними речами?

У храмі Бога затишно й осяйно,
Там так натхненно янголи співають.
Тим часом крила янголів і бісів
Надивовиж подібний вигляд мають.

Не викреслити олівцем червоним
Дві надзвичайно схожі монограми -
Дві букви М на долі Маргарити,
О, тільки б не поплутати місцями!

ІІ
У тиші надкімнатній сутеніє.
Сідає сонце, з ним надія гине.
Твій Майстер, Маргарито, тебе зрадить.
Твій Фауст, Маргарито, тебе кине.

Твоя душа болить, стікає кров"ю,
Твоїй душі рятунку вже немає,
А Бог усміхнено сидить на небі
І з Мефістофелем у шахи грає.

О не сумуй, бо в цім пролозі вічнім
Кінець твій стане тільки передмовою.
Та в чім же, Гретхен, ти була так винна
Перед цією трійцею чудовою?

ІІІ
А Фауст Маргариті вже не сниться.
Вже в Маргарити зовсім інші сни.
Бо навесні лише про сонце мріють,
і зовсім іншим марять восени.

А Фауст надто зайн"ятий собою.
А Фауст каже: Зупинися мить!
Що роблять Маргарита з Мефістофелем,
коли між ними Фауст не стоїть?

*****

Вже погляди у вас,
як в знятих із хреста.
Блакитноока смерть
цілує вас в уста.

Та прозирають вам,
з очей її імли,
прикмети тих жінок,
що вашими були.

І тягнеться рука,
в мольбі своїй німій,
щоб квіточку зірвать -
подарувати їй.

*****

Спиню тебе перед порогом -
ми перед злом не безборонні!
Воскреслі мусять мать стигмати.
Тож, покажи мені долоні.

Ти кажеш: мир оцьому дому!
Три дні минуло і три ночі,
як ми навіки розпрощались…
Долоні швидко перед очі!


*****

Дощик шкрябається в вікна.
Винних, як завжди, немає.
То була така отрута
від якої помирають.

Але завтра буде завтра,
а не вічності пенати.
То така щоденна праця -
воскресати… воскресати…
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Павлюк Ігор Dec 30, 2007

Апостол Андрій

Апостол Андрій ходив по Дніпру,
Бо Дніпро був якраз замерзлим…
Крилаті зіниці його – мов крук,
Чорним вітром розтерзаний.

Апостол Андрій самотів і мерз,
Як мерзнуть хіба що у пеклі.
Казали йому:
– Ти чого приперсь?.. –
... See more
Апостол Андрій

Апостол Андрій ходив по Дніпру,
Бо Дніпро був якраз замерзлим…
Крилаті зіниці його – мов крук,
Чорним вітром розтерзаний.

Апостол Андрій самотів і мерз,
Як мерзнуть хіба що у пеклі.
Казали йому:
– Ти чого приперсь?.. –
Іван чи якась там Текля.

А з іншого боку хтось поважав
Його служіння ідеї…
Словом, було йому хресно так,
Як і Христу в Іудеї.

Неясно було, що він їв, де спав…
Що думав про клімат тутейший і пісню.
Чи весь у вогні місійнім згоряв,
Чи залишав на кохання, наприклад, кисню.

Чи пив із чаші сам до кінця?
Іншим сердечно давав чи по-панськи?
І чи були йому до лиця
Тіні богів слов’янських?

В дебрях блукали святі вовки.
Плакало Сонце-мама.
Простір крутився. Ішли віки –
Як телеграма.

Виросла церква. Дзвенить зоря.
Красіво і сумно всюди.
Ходять по колу води Дніпра.
А по Дніпру замерзлому – люде.

В кожного кривда і правда своя.
Кожен чорта чи Бога свойого гріє.

На Водохрестя
з льоду
хрести
стоять –
Ще від Андрія.

***

Як гривня за образом,
Місяць сховався за ліс.
Спіраллю годинника
Впала під ноги дорога.
Без крові народжена пісня...
І хліб на столі.
Пташина сльоза —
Юний голос поганського бога.

І біле аж синє празолото:
Вишні цвітуть.
Хворіє душа моя...
Вірші — як вина із крові.
Набридли химери.
Шукаю святу простоту.
Коли віднаходжу —
Летючий стаю і здоровий.

Живу — наче вітер.
Нема перешкод, ні мети.
Десь крила лопочуть:
Амурчика з ангелом сплутав...

В глибинах Дніпра
Вже не треба мені висоти.

Не треба нічого тим,
Кому й щастя —
Трута.
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Сегеда Юрій Dec 30, 2007

Життя. Узяти й розірвати

Життя. Узяти й розірвати.
Шматками розкидати псам.
Уже не може бути свята.
Сьогодні мушу бути сам.

Я щільно зачиняю двері,
Щоб не відкритися комусь.
І в час Таємної Вечері
Я – чотирнадцятий – молюсь.

Сиджу,
... See more
Життя. Узяти й розірвати

Життя. Узяти й розірвати.
Шматками розкидати псам.
Уже не може бути свята.
Сьогодні мушу бути сам.

Я щільно зачиняю двері,
Щоб не відкритися комусь.
І в час Таємної Вечері
Я – чотирнадцятий – молюсь.

Сиджу, не запаливши свічі,
Бо я сьогодні не живу.
Прийде і поцілує двічі,
І витопчуть в саду траву.

Ви ще не знаєте обличчя,
І, може видатись комусь, –
Коли когут закукуріче,
Я – чотирнадцятий – зречусь.

***

Пташка вдарилась об зірку на льоту,
З неба впала і вмирала на льоду.
А зоря тонкий лишала в небі слід,
Теж упала і пробила білий лід.
Птах на кризі, а зоря пішла на дно...
Тільки сонній синій рибі всеодно.
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Цілик Іра Dec 30, 2007

Моя палата номер шість
В моїй палаті номер шість
Так тихо, що риплять фіранки.
Рвучка рухомість важко їсть
Химерний образ полонянки.
Я тут віднині оселюсь,
Змінявши пульс на калатальце.
Я - лже, і вже нарешті - плюсь! -
Втоплю у блюзі стегна й пальц
... See more
Моя палата номер шість
В моїй палаті номер шість
Так тихо, що риплять фіранки.
Рвучка рухомість важко їсть
Химерний образ полонянки.
Я тут віднині оселюсь,
Змінявши пульс на калатальце.
Я - лже, і вже нарешті - плюсь! -
Втоплю у блюзі стегна й пальці.
Безжальний, жадібний, на склі
Мій нагляд за чужим весіллям
Кислотно виплакавсь й осліп.
У подушках стікаю сіллю.
А у волоссі жовтий гість
Уважно в'яже млосні гнізда.
Мою палату номер шість
Провітрять в день твого приїзду...

***

Мжичить кондиціонер –
Подрібнивши м'якуш ночі,
Загойдав на свій манер.
Хоч би він дощу наврочив…

До леп-топу налипа,
Як до лампи, всяка нечисть.
Хоч би ти тепер не спав…
Повідомлення весь вечір

Будуть сипатись – knock-knock –
Електронним ніжним просом.
Бездротовий діалог.
Вібро-магія. І просто.
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Круглов Віталій Jan 7, 2008

Пустого слова вихлюпнутий хміль…
Де нам ховатись од лихого ока?
Поміж трамвайних дзенькотливих миль,
де, мов зайча, стриба чиясь морока.
Із перепрілих од дощів вітань,
де все ще «вчора» б’ється в сьогоденні,
ми всі такі приречено буденні,
коли надх
... See more
Пустого слова вихлюпнутий хміль…
Де нам ховатись од лихого ока?
Поміж трамвайних дзенькотливих миль,
де, мов зайча, стриба чиясь морока.
Із перепрілих од дощів вітань,
де все ще «вчора» б’ється в сьогоденні,
ми всі такі приречено буденні,
коли надходить час для запитань.
І дзенькіт звичний, — він нічийний все ж, —
впаде у морок непомітним звіром.
В пустому слові зазимки найперш,
а потім те, у що навмисна віра.

***

Зима з’являється сама,
ніхто її не кличе.
І в бубон неба б’є шаман,
щоб помирати тричі.
Щоб не дізнатися: куди,
для чого і навіщо,
себе на сніг я осудив,
за стріху серця вище.
Голодний.
----------Жадібний.
--------------------Сумний.
На діда трохи схожий.
Перебивався чи земним,
чи ефемерним, може.
У пам’ять м’яту, непрудку
вертаюся з неходжень.
І сніг — з ікони у кутку,
і дід, на мене схожий…

***

Сніг зникає. Шлях звикає. Все невічне.
Дні полічать. Неохоче. Не повірять.
Зупиняюся. Питаю. Знак окличний.
І вдихаю слід зимовий, сніг з повітря.
Дочекаюсь. Не зречуся. Стане духу.
Повні груди несвободи, мов зникаю.
Краще чоботи шукайте, білі мухи,
проминаючи не серце і не камінь.
І не сердься, і не зманюй. Є прикмети:
зустрічають при дорозі хлібом-сіллю,
куштувати пропонують кашу з медом.
Подорожню наливають — забудь-зілля.
Діжка швидко спорожніла — лопнув обруч.
Хто ти, постать? Невідома, пересічна.
Шлях розмоклий. І ліворуч і праворуч.
Сніг забуде, як він падав. Все невічне.
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 06:48
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Рудик Дана Jan 7, 2008

La boudeuse
(Картина А. Ватто, 1718 р.)

---Віоли, тамбурини, клавікорди,
в обіймах меланхолії та снів
світ ілюзорності і анемічних слів...
---Розсипте срібло жалобних акордів!

---Гавот печальний - мрій опалих плід,
під твій мотив провадять гру манірну
р
... See more
La boudeuse
(Картина А. Ватто, 1718 р.)

---Віоли, тамбурини, клавікорди,
в обіймах меланхолії та снів
світ ілюзорності і анемічних слів...
---Розсипте срібло жалобних акордів!

---Гавот печальний - мрій опалих плід,
під твій мотив провадять гру манірну
рум'яна лялечка та кавалер невірний...
---Де ти, любові істинної слід?

---На тлі природи прісний ритуал.
Не піде обертом від нього голова,
заздалегідь відомі вчинки та слова
---і штучних пристрастей невиразний фінал.

---Театр тіней, де щастя так примарне,
а граціозність щирість заміня...
Невиправний рокайль, буколіка німа
---та дві душі, загублені намарне.

---Чому ж у цій містичній чорноті
так дивно тоне плаття шовк важкий,
крадеться відчай під тремтіння вій,
---смерть закрадається у серця темноті...

---Віоли, тамбурини й клавікорди,
гряде вона, як грішний світ, стара -
пора прозрінь, всепрощення пора...
---Даруйте ж подих радісних акордів!
Collapse


 
Pages in topic:   < [1 2 3 4 5 6 7 8 9] >


To report site rules violations or get help, contact a site moderator:


You can also contact site staff by submitting a support request »

Сучасна українська поезія

Advanced search







Déjà Vu X3
Try it, Love it

Find out why Déjà Vu is today the most flexible, customizable and user-friendly tool on the market. See the brand new features in action: *Completely redesigned user interface *Live Preview *Inline spell checking *Inline

More info »
SDL Trados Studio 2019 Freelance
The leading translation software used by over 250,000 translators.

SDL Trados Studio 2019 has evolved to bring translators a brand new experience. Designed with user experience at its core, Studio 2019 transforms how new users get up and running, helps experienced users make the most of the powerful features.

More info »



Forums
  • All of ProZ.com
  • Term search
  • Jobs
  • Forums
  • Multiple search