Pages in topic:   < [1 2 3 4 5 6 7 8 9]
Off topic: Сучасна українська поезія
Thread poster: Jarema

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 03:29
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Лесь Белей Sep 2, 2018

у лісі було багато каменів
і лиш найбільший з них не мав наймення
він висів на схилі,
ніби перестиглий плід,
якому вдалося пережити
триста зим
на своїй гілці
ніби дитина, яка
постаріла з неперерізаною
пуповиною
навколо нього не змогло
вир
... See more
у лісі було багато каменів
і лиш найбільший з них не мав наймення
він висів на схилі,
ніби перестиглий плід,
якому вдалося пережити
триста зим
на своїй гілці
ніби дитина, яка
постаріла з неперерізаною
пуповиною
навколо нього не змогло
вирости жодне дерево
звірі тікали від його мовчання
птаство боялося над ним
пролетіти
тільки мох малював
йому зелену тінь
камінь висів на волосині
і не падав
в ньому спокійно циркулювала
піщана кров
він тихо дихав,
зрів
і чекав,
коли настане
його власна
осінь
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 03:29
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Сергій Осока Sep 2, 2018

а я собі пливу крізь яблуню що світить
що теж собі пливе від ночі ледь жива
і так горить у ній так вигасає літо
що холодно словам що каються слова

о як вона тремтить і як її напишеш
стоїть собі і все і дивиться в траву
цю тишу стереже і переймає в тишу
... See more
а я собі пливу крізь яблуню що світить
що теж собі пливе від ночі ледь жива
і так горить у ній так вигасає літо
що холодно словам що каються слова

о як вона тремтить і як її напишеш
стоїть собі і все і дивиться в траву
цю тишу стереже і переймає в тишу
по слову на льоту а може на плаву

чи й не було моїм чи перейшло у вітер
така знемога слів чи вже несила слів
таке прозоре все що як тут зрозуміти
де корінь у землі де руки на столі
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 03:29
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Ростислав Мельників Sep 2, 2018

Тихо будь,
спокуси не передбачиш усі
Попасцем волику,
вже наготовано втечу
Три доби верхи
— й залишимо мури фортечні
Як то апокрифи степу складають ченці
Чар Чорнокнижжя
— і гони, де око впаде
Край Піднебесся:
драконів і замків сторожа
Три доби верхи, а решта?
— то промисел Божий
Келію кинуто,
мій подорожній адепт


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 03:29
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Томаш Деяк Sep 2, 2018

лише свинцеве небо тече, землю розмочує
ступиш - в’язко, глина до ніг ліпиться
і пам’ять твоя знеструмлена червоточина
з точкою входу, але без точки виходу

ліпиш сніг, а він обпалює, тане. Жилами
розносить холод, розносить відчай і втому
риба зимою шу
... See more
лише свинцеве небо тече, землю розмочує
ступиш - в’язко, глина до ніг ліпиться
і пам’ять твоя знеструмлена червоточина
з точкою входу, але без точки виходу

ліпиш сніг, а він обпалює, тане. Жилами
розносить холод, розносить відчай і втому
риба зимою шукає глибини вірячи
що саме у них намацає обриси дому

і є тут щось від останньої акробатики
листа, що втрачає зв’язок із своїм деревом
вода огортає плечі і ти пригадуєш
як оживає на шкірі судин плетиво

бо холоди відступлять, врешті знесиляться
чорно-брудне відбиратиме площу у білого
і коли ти дихатимеш, твої вилиці
дрижатимуть в такт птахам що вертають з вирію

і зрезонує серце, пришвидшиться, буде боляче
спочатку, а потім весна потече по пальцях
сонце розтопить усе - істерики, розпачі
усміхайся!
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 03:29
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Сергій Татчин Sep 8, 2018

Smoke on the Water ©

цей дим_над_водов під водою тече,
пульсує з глибин олов'яним ключем
і гусне в слова,
про те, що на світі існує знання,
в якому не я не тебе обійняв
і поцілував.

усьому виною магічне "якби":
з-за нього не я не тебе полюбив
і палк
... See more
Smoke on the Water ©

цей дим_над_водов під водою тече,
пульсує з глибин олов'яним ключем
і гусне в слова,
про те, що на світі існує знання,
в якому не я не тебе обійняв
і поцілував.

усьому виною магічне "якби":
з-за нього не я не тебе полюбив
і палко кохав.
тому не під нами розверзлись світи,
і місяць з отої безодні світив
окрайцем гріха.


смоооок он зе воотер!
і вогонь в небесах!


цей дим_над_водов – задзеркалля води,
лишає по собі при[х]марні сліди,
вздовж неба тече.
і в центрі зіниці формує слова,
які я до строку від тебе ховав
на споді очей.

у цього знання видозмінена суть:
з тамтої печалі – у річку_сльозу
на мапі лиця.
посéред оцих поетичних забав
лишитися розуму – Божечку, збав!
і Він обіцяв.


смоооок он зе воотер!
і вогонь в небесах!


цей дим_над_водов – девальвація сліз:
дороги, міста, обертання коліс,
кохання в умі.
тому не мене [через вечір] бухим
ведуть попід руки Яким і Юхим
до себе домів.

і ми дослухаємось – як в небесах
дзижчить перманентного щему оса,
під нотою мі.
і ця мі_бемоль накриває мене,
допоки кохання [на час] не мине,
хоча би в умі.


смоооок он зе воотер!
і вогонь в небесах!


цей дим_над_водов – сублімація слів
до клекоту магми в утробі землі,
до нересту снів,
до муки етюдів на роди картин,
до вічного страху кудись не дійти,
до сказу в мені.

коли серед стелі палає звізда,
а я не для тебе не першим зі ста
римую про те,
що місяць_татарин, як жало оси,
стонадцятий тиждень край неба висить,
одною із тем.


смоооок он зе воотер!
і вогонь в небесах!


цей дим_над_водов – споглядання глибин,
за крок від дурної любові взахлин,
за вічність – від слів
про те, що на світі існують міста,
в яких я ніким не для тебе не став
у склепах голів.

і вже несуттєво – до кого і з ким
приходять щоночі Юхим і Яким,
сідають за стіл:
чекати до півнів, до крові з небес,
до першого марева – з нами, чи без –
на дим_вододіл.


смоооок он зе воотер!
і вогонь в небесах!
смооок он зе воотер!

***

Півсонети

13
Нести свій хрест. Писати ясно_й_просто.
Чекати ночі. Пити. Разом з тим,
культивувати в серці крихи зросту,
щоб і самому статися простим.

Я не про рими_й_теми – не про стиль я,
і не про те, щоб стати як бадилля:
все несуттєве болісно мине.
Я про одвічне авторське юродство,
коли за крок до зовнішнього скотства,
поет і текст єднаються в одне!


14
З приходом ночі гусне власний морок.
Зі всіх можливих розвитків подій
я вибрав той, якому вже за сорок,
а дружбани лишились молоді.

Мене ніхто з-за обрію не кличе,
та все ж не спиться десь на місяць тричі:
"як би ж то..." – видих, "мати розум..." – вдих.
І хоч довкола вдосталь ще жирку є,
у мене піст: взаємності бракує –
заримувати вічно молодих.


15
До центру світу тулиться хатина,
в ній чоловік замало не зотлів:
із ночі в ніч в його рядках_судинах
жевріє чорна магма кревних слів.

Словесний жар дискретно тане нині.
Мені за нього поіменно винні
всі ті, кого я з осені зігрів:
одні – кохання, інші – мандри й вина,
а треті – власних вражень половину.
Та це пусте… без них би я згорів.


16
У чорнім небі – жовте маковиння.
Драгдилер Місяць пухне з баришів.
А ми з тобою нібито й не винні,
що tet_a_tet не рідні_не_чужі.

Не в сьогодення втілились, а в гру ми:
ми два дроти з одним смертельним струмом,
що в протилежні сторони тече.
Ти віриш в літо, в місто, у крамниці,
у власне тіло, в те, що люди ниці,
і навіть в нас! А я – в Ґевару Че.


17
Народе мій, моя земна скорбото!
Благий Господь про тебе пам’ятав,
коли задумав обраним роботу:
тягти на гору власного хреста.

Суди мене по праву, мій народе!
Бурлить життя, а я стою напроти –
чекаю з неба манни, штибу слів,
для власного тлумачення офіри,
за крок – до себе і за два – до віри,
приблудний син на батьківській землі.


18
У центрі світу хочеться пустелі.
Немолодий лінивий бонвіан
смакує дим, вивчає тінь на стелі,
вкладає рештки серця у слова.

I саме так судилося до скону:
у чорних вікнах – зоряні ікони,
а в римуванні стільки самоти,
що навіть час на мене не впливає,
бо у остатку вірю не в слова я,
а в те, що десь живеш самітня ти.

***

З трофейного щоденника I

Тобі

25вересня
Було у осені три сини –
Двоє розумних, а третій Жовтень.
Вона у мене за них просила...
благала: - не зрадь їх... куди б не йшов ти...
Казала, що їй, загалом, байдуже,
Хто їм закриє на зиму очі.
Просилась у вірші – виймала душу,
І запевняла що жити хоче.

27вересня
...А коли ми врозбрід
відходили з рідних холонучих міст
і прагнули єдиного –
з на тиждень уникнути останнього бою,
порожнечу під серцем
я заповняв листуванням з тобою
польовими листочками,
які зотлівали й втрачали свій зміст.
З висланих дозорів
лиш гірша третина верталась назад –
римувати рапорти
про давно вже вготований для кожного спокій.
А зволожене небо,
неначе вигнута до Бога сльоза,
від нестримного суму
готувалось зірватися з земляного ока...

29вересня
В битві під Summerградом
Вересень з Листопадом
Були забиті в скроню.
Я їх один хороню.
Рию у листі яму,
Згадую Осінь-маму,
І зачинаю пісню,
Для неживих запізню.

Вкотре прибилась в місто
Осінь.
В віршах шукати змісту
Досить.
Скоро настане Dolce
Vita.
Серце ж, дурненьке, хоче
Літа.

30вересня
...Випуклі прожилки,
мереживо павутиння, оскома слів –
О, як же мені хотілося
забрати оце все у кволий спомин,
в якому ти все ще ніби-то чекаєш на окрайцеві землі
кілька хмар від мене,
що стечуть разом з димом надвечір в комин.
Ти в них сповиватимеш
ті часи, коли місяць ще не був кривим,
а в небесних садках
достигали зірки, щоб упасти в жовтні –
у майданек снів, в бабин яр дерев, в голокост трави,
у насуплений холод,
в якого руки по лікоть жовті...

1жовтня
Жовтень родився кволим
В Осені-мами-суки:
Вештає голим полем,
Людям цілує руки.
Дивиться в бляклі очі,
Ті що поверху неба,
Наче дізнатись хоче –
Як я живу без тебе.

А за бездонне небо
Винна
Осінь мені від тебе
Сина.
Буду гуляти з сином
Парком,
В небі шукати синім
Хмарку.

3жовтня
...Все що я від інших хоч колись відвойовував і затим захищав,
Не розкажеш і за життя, та воно вміщається на одній долоні.
Згадується липень і вагітна Осінь – іще дівча,
І покусані губи, від жовтої крови на смак солоні...

5жовтня
Осінь блукає боса,
Дощ заплітає в коси
І для живих співає,
Що розлюбив слова я.
Потім бреде у хащі,
Аж до весни пропащі,
Й клеїть на кожну шпарку
Жовтий листочок-марку.

Хмарка ж Південним Бугом
Лине.
Вітер штовхає тугу
В спину.
Скрапує з неба мокре
Жито.
Мертвим тепер без вохри
Жити.

7жовтня
...Полонені марили
незбагненною вірою в якусь там красу,
Та робились як діти,
коли просипався наш ротний Каїн.
І тільки-но туга здіймала до горла іржаву косу,
Ми їх виводили в жовте безмежжя сільських окраїн...
Наш романтик-радист поліг в лісосмузі, а ми відійшли
До Південного Стіксу –
відчайдушно шукати до сходу броду,
Де безболісне небо
все ще дивиться в воду на власну вроду...

Наші позивні – відтепер і довіку – курли-курли...

9жовтня
Хилить негода долу –
Впасти лицем у поле
І розчинитись в Бозі –
Праведні сни в дорозі.

В землю лицем лежати,
Стати у снів вожатим,
Й дихати у ріллю:
Лю – вдих і видих – блю.

[Edited at 2018-09-08 19:09 GMT]

[Edited at 2018-09-08 19:10 GMT]
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 03:29
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Сергій Осока Nov 11, 2018

*
на осінньому тлі повивального тліну
де вуздечка мов тать перелітним губам
випливає з полів юний вершень шипшини
а під ним самота як інжир голуба

і сполоханий світ ниций бранець убитих
що золою курить і цвіте полином
нахиляється вниз цілувати і
... See more
*
на осінньому тлі повивального тліну
де вуздечка мов тать перелітним губам
випливає з полів юний вершень шипшини
а під ним самота як інжир голуба

і сполоханий світ ниций бранець убитих
що золою курить і цвіте полином
нахиляється вниз цілувати і пити
мосянжових підків вікодавнє вино

він грозиться йому кушпелою над полем
бовванами пожеж гаманами катів
поки вершень летить ажуровий і голий
мов найперший із нас мов останній в житті

крізь плачі породіль празники і обжинки
виростає з сідла у неторкану синь
доки носить його доки любить як жінка
ізабелловий кінь ізабелловий кінь

*
а я собі пливу крізь яблуню що світить
що теж собі пливе від ночі ледь жива
і так горить у ній так вигасає літо
що холодно словам що каються слова

о як вона тремтить і як її напишеш
стоїть собі і все і дивиться в траву
цю тишу стереже і переймає в тишу
по слову на льоту а може на плаву

чи й не було моїм чи перейшло у вітер
така знемога слів чи вже несила слів
таке прозоре все що як тут зрозуміти
де корінь у землі де руки на столі

*
багряна рать вечеря після бою
чернецтво круків крилами гуде
і листя як волосся молоде
летить над золотою головою

тяжкою соколиною рікою
по той бік пісні серафим гряде
аби припасти на чоло гніде
і зненависть пустити за водою

хай румаком столочує тумани
хай ліс дощенту убирає в рани
нехай мандрує в села і міста

вістує хай усім безперестану
що рицаря убитого кохана
уже цілує в крижані вуста

*
ти дивишся солоними очима
крізь тишину крізь колихання стад
о цей жагучий страдницький обряд
в якім для муки жодної причини
та голова тяжка і кармазинна
лягла на груди впала на коліна
заворушилась наче виноград

що вже помалу прочуває холод
гартує в зиму соки кам'яні
постій отак при темному вікні
схили себе невидиму додолу
нехай вуста покірно наче жолоб
вберуть мої огірчені крамоли
всотають чорні вигорілі дні

постоїмо хай нас укриють фари
потремтимо для них із темноти
такі як є без страху без мети
байдужі до подяки і покари
як недолуга виноградна парость
де перша гілка вже лягає в старість
а друга тільки пробує цвісти
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 03:29
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Сергій Жадан May 28

Святий Франциск

Святий Франциск збудував це місто для серферів і героїв.
Він приводив сюди кораблі королівських флотів і зупиняв їх
у тихих бухтах, над якими стояли тумани.
Іспанці зістрибували на берег,
і російські моряки в рятувальних човнах, і золо
... See more
Святий Франциск

Святий Франциск збудував це місто для серферів і героїв.
Він приводив сюди кораблі королівських флотів і зупиняв їх
у тихих бухтах, над якими стояли тумани.
Іспанці зістрибували на берег,
і російські моряки в рятувальних човнах, і золотошукачі
з Китаю прошивали ніч ліхтарями, дивуючись тіням на пагорбах.
І кожна закладена церква була як натруджений голос –
свободи стане всім, якщо ви не будете тримати її для себе,
діліться хлібом і вугіллям на зиму,
дивіться на сонце крізь пляшкове скло океану,
золота вистачить на всіх,
але любов дістанеться лише найсміливішим!
Тисячі років потрібно для того,
аби вибрати з землі всі щедроти,
тисячі ночей необхідно, аби вивчити звички місцевої скумбрії,
тисячі слів потребує той, хто говорить із вічністю.
Чума сходить в святковий порт,
і за нею висипають із костьолів дівчата й підлітки,
зухвалі й золотошкірі, з першими таємницями
й католицькими гімнами –
діліться книгами та яскравим одягом,
діліться ним, діліться кавою та овочами,
в цьому місті ми всі захищені молами та фортечними стінами,
стільки втіхи привезено сюди з цілого світу,
що нам робити з нею,
що нам робити з нею?
Я знаю, що святий Франциск охороняє її,
коли вона з‘являється тут на конференціях чи в бібліотеках,
охороняє її щоразу, коли вона ходить крамницями,
рахуючи копійки, на які має прожити до від’їзду,
охороняє від ворогів, охороняє від друзів.
І нервує, коли я йому підказую –
ділися з нею своїм терпінням,
ділися втомою, ділися радістю,
в цьому місті на кого їй ще покластися, як не на тебе,
в цьому житті про кого нам із тобою ще говорити, як не про неї,
кого нам іще охороняти,
кого ревнувати,
Франциску?

*************

Ще нічого немає

Ще нічого немає. Зелена ніч,
і в кожної тиші міра своя.
І знаючи, скільки потрібно сторіч,
щоби з’явилась найперша річ,
він вимовляє її ім’я.

Немов відчиняє нічне вікно
і ловить напружено кожен рух,
сподіваючись на щось все одно,
і небуття важке полотно
покірно дається йому до рук.

І все, що буде з ними тепер –
гольфстріми, айсберги мертвих морів,
щоденний рух повітряних сфер,
спів кашалотів і крик химер,
поява запахів і кольорів,

коріння трав і листя дерев,
озерні льоди і пташиний свист,
руди і вугілля натруджений трем,
слухняних тварин шепіт і рев,
жага лунких торгівельних міст,

вогонь, що спалює кораблі,
смерть на темних шовках знамен,
згаслі зірки на високому тлі,
тихі мерці в літній землі,
кров, ніби лава в покладах вен:

прийде все, що мало прийти,
і зникне все, що колись було,
як мито за явлені їм світи,
за голос із домішками темноти,
за видиху вивільнене тепло.

І знаючи все, що чекає на них,
він все ж вимовляє її ім’я,
зіткане з приголосних і гірких голосних,
доки йому підступає до ніг
ніжності сутінковий сніг,
любові смарагдова течія.

*************

Йдеться передусім про самотність.
Про пісню ліфта
в горлі під’їзду,
яка будить з сну,
виводячи ноти прощання
о четвертій ранку.

Йдеться зокрема про невміння вийти
з вулиць і площ безголосся
на світло та крики, що радо
вітають кожного
спраглого.

Йдеться про найскладніше.

Мало знати значення слів.
Мало вміти відгукуватись
на привітання сторожі при брамі.
Куди примхливішою є наука мовчання,
мистецтво подиху,
вміння вислухати голодного,
який розповідає тобі
про ранковий хліб,
вміння дослухати до кінця того,
хто перераховує всі провини
людства.

Нас не було навчено слухати голоси,
сплетені з печалі,
нам не було пояснено щедрість лікарів,
які не мають чим допомогти,
проте завжди можуть вислухати.

Нам ідеться про нашу самотність,
в якій ми так добре почуваємось,
якою ми виправдовуємо
критичну нестачу любові
в цьому прекрасному
світі.

З усім іншим ми більш-менш
навчились давати раду.

Легко говорити
з озлобленими – за їхнім
мовчанням стоїть безпорадність.

Легко говорити з хворими –
слухати задушливий кашель,
мов грітися при багатті,
що повільно згасає.

Найскладніше, звісно,
говорити з
деревами –
ніби нічого й не винен,
а ось стоїш серед сосен,
відводиш очі.

Обступають тебе прискіпливо,
слухають,
стримуються.

Наче громада, в якої вночі
обікрали церкву.

[Edited at 2019-05-28 21:40 GMT]
Collapse


 

Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 03:29
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Оновлений перелік авторів антології Jun 10

1. Андрусяк Іван
2. Андрухович Юрій
3. Арес Вероніка
4. Багряна Аня
5. Багрянцева Олена
6. Бастюк Богдан
7. Бедрик Юрій
8. Белей Лесь
9. Бик Олексій
10. Білецька Наталія
11. Богуславська Валерiя
12. Боднар Мірек
13. Брацило Марина
14. Вировець Лари
... See more
1. Андрусяк Іван
2. Андрухович Юрій
3. Арес Вероніка
4. Багряна Аня
5. Багрянцева Олена
6. Бастюк Богдан
7. Бедрик Юрій
8. Белей Лесь
9. Бик Олексій
10. Білецька Наталія
11. Богуславська Валерiя
12. Боднар Мірек
13. Брацило Марина
14. Вировець Лариса
15. Вірлена Ната
16. Вольвач Павло
17. Галета Олена
18. Галицький Сергій
19. Ганзенко Олексій
20. Гаран Олена
21. Герасим'юк Василь
22. Германова Ольга
23. Гуцуляк Олег
24. Деяк Томаш
25. Дишкант Юхим
26. Дігай Тетяня
27. Довган Ярослав
28. Дьомова Наталія
29. Жадан Сергій
30. Забужко Оксана
31. Ірванець Олександр
32. Калитко Катерина
33. Карпенко Олена
34. Карявка Віктор
35. Кіяновська Маріанна
36. Клименко Наталя
37. Котович Іван
38. Коцарев Олег
39. Кочерга Світлана
40. Круглов Віталій
41. Кубай Данило
42. Кур’ята Ніна
43. Лазірко Юрій
44. Лаюк Мирослав
45. Лущевська Оксана
46. Лятуринська Оксана
47. Ляшкевич Володимир
48. Малкович Іван
49. Махно Василь
50. Мельників Ростислав
51. Михайленко Поліна
52. Мозолевський Борис
53. Мойсієнко Анатолій
54. Москалець Костянтин
55. Мулик Володимир
56. Назаренко Володимир
57. Нова Ванда
58. Новікова Ніка
59. Новіцька Ірина
60. Осадко Ганна
61. Осока Сергій
62. Павленко Марина
63. Павлюк Ігор
64. Паливода Петро
65. Пилипенко Олександра
66. Поваляєва Світлана
67. Позаяк Юрко
68. Понасенко Артем
69. Романчук Леся
70. Рудик Дана
71. Рузвий Гнат
72. Савка Мар'яна
73. Сахно Богдана
74. Сегеда Юрій
75. СеРж Ко
76. Серняк Любомир
77. Симоненко Василь
78. Скиба Роман
79. Слапчук Василь
80. Старовойт Ірина
81. Стефанович Олекса
82. Татчин Сергій
83. Терещенко Наталя
84. Терещук Василь
85. Тимченко Антоніна
86. Тітов Юрій
87. Триліс Василь
88. Тугай Андрій
89. Федорак Назар
90. Федюк Тарас
91. Фізер Лена
92. Фішбейн Мойсей
93. Фульмес Юлія
94. Фурса Наталка
95. Хмільовська Галина
96. Цілик Іра
97. Черняк Ярина
98. Чибісова Наталія
99. Чистяк Дмитро
100. Чорноморець Надія
101. Чорнява жінка
102. Чубай Григорій
103. Чупа Олексій
104. Шошанні Микола
105. Шувалова Ірина
106. Шульга Віка


[Edited at 2019-06-11 06:25 GMT]
Collapse


 
Pages in topic:   < [1 2 3 4 5 6 7 8 9]


To report site rules violations or get help, contact a site moderator:


You can also contact site staff by submitting a support request »

Сучасна українська поезія

Advanced search







Anycount & Translation Office 3000
Translation Office 3000

Translation Office 3000 is an advanced accounting tool for freelance translators and small agencies. TO3000 easily and seamlessly integrates with the business life of professional freelance translators.

More info »
TM-Town
Manage your TMs and Terms ... and boost your translation business

Are you ready for something fresh in the industry? TM-Town is a unique new site for you -- the freelance translator -- to store, manage and share translation memories (TMs) and glossaries...and potentially meet new clients on the basis of your prior work.

More info »



Forums
  • All of ProZ.com
  • Term search
  • Jobs
  • Forums
  • Multiple search