http://www.proz.com/forums/ Forum: Ukrainian uk Thu, 29 Oct 2026 21:36:37 +0000 Thu, 29 Oct 2026 21:36:37 +0000 http://www.proz.com/faq support@proz.com (ProZ.com Support) support@proz.com (ProZ.com Support) Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3098518#3098518 Tue, 30 Dec 2025 13:05:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Василь Зима<br/><br/>***<br />На всі шляхи не розішлеш дозОри,<br />ПрипнУти час, як вітер у степУ,<br />Твоїм забутим зміям паперовим,<br />Шатро небесне Бог колись напнУв.<br />За Чортомликом гупають гармати,<br />На грубих шрамах пишешся, як вірш,<br />І сьогодення стрАхом балухАтим,<br />Промацує, де ти іще болИш.<br />Кури, солдат. Ти дав нам ще пожити,<br />Тримаєш те, що рветься з берегів,<br />Пішли твої, туманом оповиті,<br />І кожен з них тобі переболІв.<br />Нечесане дитинство світлооке,<br />Спалахує марОю уві сні,<br />На решту днів купи собі неспОкій,<br />І мудрості просвітлення сумні.<br />Не рви рови, ми всі йдемО по колу,<br />Настояне на золоті питвО,<br />Уже померлі сходяться до стОлу,<br />Неначе смерті зовсім не булО.<br />Жадай жадАнь брехливу насолоду,<br />І не бери, коли впаде до рук,<br />Гіркавий присмак зірваного плоду, <br />Не вартий грама пережитих мук.<br />Кури, солдат. Цей рік - твоя відвага,<br />І кров твоя, і смерть твоя і міць,<br />Чарує чар оцих стожильних мАгів,<br />Що курять люльку, лігши горілиць…<br />Кури, солдат. Я дякую, за правду,<br />Бо брешуть всі. Спасибі, що не ти,<br />І тягнеться війна - маленький равлик,<br />Просторами твоєї самоти. <br />Кури, солдат. Колись іще віддячу,<br />За рік оцей, за ці сумні дощі,<br />Живемо якось, дихаємо наче, <br />Ціною всіх, покладених на щит.<br />Поплутали усі орієнтири,<br />За Чортомликом рвуться прапори,<br />Кури, солдат. Тобі одному вірю,<br />Цієї ненависної порИ…<br /><br />***<br /><br />Над Львовом Віз і Пояс Оріона,<br />В окопі місяць тОвщиться, як ніж,.<br />А ти моя обрАмлена ікона,<br />Ідеш за мій, ідеш за свій рубіж...<br />Червоним Марс - осклІле Боже око,<br />Бліда туманність схожа на сльозу,<br />І в коридорі надто гучно кроки,<br />І генератор гулом унизу.<br />Високий Замок вгАдується шпИлем,<br />Зернистий сніг білІє на дахАх,<br />Такий солодкий запах твого тіла,<br />Краплинками малими на руках...<br />Ні ліхтарів, ні вогників у вікнах,<br />Мовчать двори - квадрати самоти,<br />І рЕпає бажання перестИгле,<br />Яке колись розпалювала ти...<br />Котився Віз і димарі курИли,<br />Ти бавилася хУтром, як дитя,<br />А телефони вкотре вже губили,<br />Усі мережі, зони, покриття...<br />Свіча із тьми вихОплює фрагменти,<br />Колон, картин, твоїх вогкИх очей,<br />І вуст твоїх. Все знищено дощенту,<br />В чужій квартирі між чужих речей..<br />Піднявши ніжку, глянула у вікна,<br />Таксі чекає аж на Куліша,<br />Ну що ж, іди... Я з часом, певно, звикну,<br />Хіба забрАкне щастя у віршАх...<br />Таке життя: вагони і вокзали,<br />Які ж маленькі ми на тлі війни,<br />І треба далі, треба жити далі,<br />І не здаватись. Боже борони...<br /><br />***<br /><br />УбрАвся Львів, як пані на шпацІр,<br />Гірлянди виснуть згустками любові,<br />А може най… будем любили голі,<br />Моʼ не засудить галичанський клір <br />Церкви - як пружність чорних намистИн,<br />Солоні губи дощ цілує ніжно,<br />Я памʼятаю, ти іще заміжня,<br />Усі чомусь втікають від родИн.<br />Самотні сни вбиває гул сирен, <br />Твої молитви не пробили неба,<br />Понурий день і вже шукаєш, де би, <br />Урвати фальш цих драматичних сцен.<br />А місто сяє відблиском Різдва, <br />На вихідних ти знову по крамницях,<br />Ти знаєш, я уже душею вИцвів, <br />Занадто зачекався на дивА. <br />Ліниво місто стрУшує пітьму, <br />ПекАрська завжди забирає зайве, <br />Ловили люди новорічні вайби,<br />Вдихали теплу, дощову зимУ. <br />І ти збивала виклики мої, <br />Високий замок проковтнуть тумАни,<br />Скажи, Різдво іще лікує рани: <br />Сліди криваві вуличних боїв?<br />Львів так тремтів, як світло ліхтарів, <br />Прощалися усі, кому в дорогу, <br />Цілуй і більше не кажи нічого, <br />Тобою Львів нарешті відлюбИв… Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3095716#3095716 Mon, 24 Nov 2025 16:46:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Варвара Чорна<br/><br/>***<br />Ґави у небі, як лайки і смайлики, <br />Що залишають у блозі літа<br />Психастенія та масова паніка —<br />Нервова система давно перегріта,<br />Як елекроприбор, що лишився без нагляду<br />Саме під час перепаду напруги. <br />Наче камбали, злачні заклади <br />Лежать на дні пішохідної смуги. <br />Лампова повня. Повільні, утомлені<br />Навіть жахи, що приходять під ранок, —<br />Що не сказано, що промовлено, <br />Що за планом і поза планом. <br />Світ іде за старим сценарієм, <br />Перетинає нові пороги. <br />Кохання, наче раптова аварія, <br />Причаїлось, чекає за рогом. <br />Моторні ґави болтами і гайками<br />Тримають у небі залізні хмари.<br />Пішоходи веселими зграйками<br />Крутять місто, як коло Сансари.<br /><br />***<br />Ти залишишся в її спогадах як той, що не існував, <br />Як вигаданий герой і як знак питання. <br />Крім газетних заміток і кримінальних справ,<br />Хіба у неї є докази <br /> твого <br /> існування? <br />Зламані речі, птахи, що летять назад — <br />Все навпаки. Звична реальність тане.<br />Розчиняється за вікном знайомий фасад,<br />Пливе у серпанку, ніби філе в сметані. <br />Як веретено крутиться древній платан,<br />Втрачає шкіру, наче душа рівновагу. <br />Підвивають сиренам собаки. Вʼється туман.<br />Ти боїшся, але тобі приємна її увага. <br />У сценаріях виборів і медійних вистав, <br />Де ти граєш чи то ковбоя, чи то плейбоя, <br />Для неї немає місця — автор не знав,<br />Що вона та, чиє завдання дивувати героя.<br />З її рукавів витікають фруктові річки,<br />Полюють на березі леви та єдинороги, <br />Співають цикади, гудуть травневі жуки, <br />Зграї комет прокладають нічні дороги. <br />Тебе не існує, примарний генію. Тихий біль — <br />Лише луна від її внутрішнього зростання. <br />Чи твоє его варто її зусиль? <br />Що ти сам знаєш про своє існування?<br /><br />***<br />Літаки залишають на спині<br />Неба сліди —<br />Подряпини, опіки, рани, <br />Укуси, стигмати. <br />Вона любить його так сильно,<br />Так назавжди,<br />Наче мертва петля на шиї, <br />Що не розвʼязати. <br />Нічне листування між ними<br />Нагадує квіз —<br />Недовіра встромляє у шкіру<br />Пазурі гострі. <br />А місто імбирним пряником <br />Котиться вниз,<br />До вічної річки, в якій розчиняється <br />Острів. <br />Осінь збирає руді гарбузи, <br />Немов черепи,<br />Вишіптує звичний біль і<br />Рефлекси умовні,<br />Оманливі спогади вʼяже<br />У мідні снопи, <br />Й обережно крокує ночами<br />До вовчої повні. <br />Світ стишує подих і серця <br />Збивається ритм. <br />Ще трохи і починаються <br />Дикі Лови. <br />Кублиться, наче дракон,<br />Сигаретний дим.<br />Вона завжди повертається.<br />Знову і знову. <br/><br/> <br/><br/> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3093875#3093875 Wed, 29 Oct 2025 17:31:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Богдан Рубчак<br/><br/>Спомин про місяць<br /><br />Коли я торкаюся твого обличчя,<br />кінчики пальців моїх відкриваються цвітом яблуні,<br />а над нами місяць<br />живе життям святого.<br /><br />Тоді в мені народжується<br />непорочне крайнебо,<br />і ти його торкаєш,<br />немов травневий вітер.<br /><br />* * *<br /><br />Але колись прийде він,<br />той місяць, що був нам другом, —<br />і злозичливим дотиком<br />перемінить щастя наше в сухий пісок.<br /><br />А ми ще братимем його в пригорщі<br />і пересипатимем у жадібних долонях,<br />марно шукаючи того близького чуда,<br />яке так довго<br />було з нами.<br /><br />Ще будемо разом дивитись у плеса рік<br />і в плеса наших сердець,<br />поки нас не протне<br />холодна свідомість безсилля наших зусиль, —<br />поки не зрозуміємо,<br />що все вже нам умерло.<br /><br />І тоді попрощаємося<br />ніяковим, трохи розгубленим усміхом,<br />і підемо одне від одного —<br />чужинці.<br /><br />* * *<br /><br />Округлі спогади висять<br />на галузках тиші, дозріваючи,<br />як сливи. Я знаю :<br />Іштар пішла від тебе,<br />і ти — порожній сад,<br />де білі статуї самотностей<br />нагадують білість смерти.<br /><br />* * *<br /><br />Ні, ще не час.<br /><br />Ще в зірці найдальшій блищить діямантове тіло смерти<br />і святочні жести днів живим серпанком<br />заслоняють свідомість тисячкратно помножених відображень<br />твого обличчя. Але пам'ятай : колись побачиш його знову й знову —<br />воно буде обрамлене блискучими лезами, і твій погляд<br />обернеться в два соляні стовпи — і твій безвладний погляд<br />марно шукатиме твоїх власних зіниць.<br /><br />* * *<br /><br />Близькою будь мені.<br />Ми вийдемо на найдальші грані буття,<br />ген за скелі, що об них розбиваються<br />хвилі почувань,<br />в країну, де просторі плеса<br />зливаються з сяйвом місяця,<br />де зайвий рух не заслоняє коливання всесвіту,<br />де з кожного листка —<br />з усього —<br />всякає в нас сік, що дає нам<br />абсолютну непохитність.<br /><br />Де в місячному сяйві<br />розпливаються тіні<br />нашого минулого.<br /><br />* * *<br /><br />Піднімеш на долонях<br />мощі місяця<br />до моїх уст.<br />Я зцілую їх,<br />і вони запалять рівний<br />вогонь у моїй душі.<br /><br />Він стане маєстатом :<br />навколо<br />пролетять літо, зима, весна,<br />осінь, літо, зима,<br />весна,<br />а він горітиме.<br /><br />І все, що торкнеться його,<br />навіть хвилини,<br />обернеться в колони й дерéва.<br /><br />* * *<br /><br />Віддай місяцю все :<br />і страждання і радість,<br />і кохання міцне на розпаленій сонцем землі,<br />і буханець хліба в руках працьовитих,<br />і дитинну молитву,<br />і вагітність мовчання, і співу бентежність,<br />і погляд спокійний, і спокій цвинтарищ,<br />і озера, і хмари, —<br /><br />віддай місяцю все,<br />холодному місяцю.<br /><br />* * *<br /><br />Самотні дівчата<br />носять на грудях стигми місяця —<br />два відображення його обличчя, —<br />що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч,<br />що сповнюються нестримною спрагою<br />і п'ють його повню.<br /><br />І тоді<br />в золотих плесах їхнього волосся<br />падає повня місяця,<br />а їхні білі стегна —<br />то палати для нього.<br /><br />* * *<br /><br />Тепер приходить те,<br />про що ми навіть мріяти боялись :<br />ота промінність,<br />невмолимо біла.<br /><br />Ніби місяця кружок<br />летить нестримно до мого обличчя, —<br /><br />ніби місяць<br />світлом проникає<br />все глибше,<br />глибше,<br />глибше у твої зіниці.<br /><br /> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3092906#3092906 Fri, 17 Oct 2025 08:18:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Юрій Тарнавський<br/><br/>Україна<br /><br />Не степами і не горами<br />простяглася твоя географія —<br />на півкулях мільйонів сердець<br />і крізь невидимі простори пісень.<br /><br />Не створила тебе історія,<br />а туга за твоєю красою.<br />Ти народилася в душах, як поезія,<br />і твоє поняття звучить, як метафора.<br /><br />— Країно зі стогонів і молитов,<br />важливий продуценте смерти,<br />недаром своєю формою<br />нагадуєш розжоване серце.<br /><br />***<br /><br />Немає Бога<br /><br />Немає Бога, як<br />немає причини плакати<br />чи сміятися, усе<br />відбувається так, як<br />могло б не відбуватися, усе<br />існує так, як могло б не<br />існувати, порожнечу можна<br />назвати антиречовиною, предмети —<br />антидірами.<br /><br />Страшне плетиво окружає<br />нас, часами<br />стискається довкруги<br />нашого горла — вузли зі<br />шнурів і щілин, петлі<br />з обіймів і самоти.<br /><br />***<br /><br />Птах сидить на гілці<br /><br />Сидить птах на<br />гілці, на дереві,<br />що розгалужується від<br />його ніг, притискає<br />кольорову голову до<br />ока, великого й прозорого,<br />як вікно, розсуває<br />пір’я, немов важкі<br />портьєри, чує, як<br />від хвилювання б’ється у<br />грудях серце.<br /><br />На другім боці лежить<br />світ, поділений на дерева,<br />траву, каміння, дії<br />з’являються між і<br />перед ними, як діти,<br />перебігають з місця<br />на місце, ховаються, немов<br />справді вірять, що<br />їх не видно.<br /><br />***<br /><br />Птах не сидить на гілці<br /><br />Не прилетів птах<br />до гілки, видно<br />на ній тільки місце<br />для його ніг, довкруги<br />неї порожнечу, подібну<br />до саду, купи білого<br />повітря, ширші вгорі, балянсуються<br />на її кожній бруньці. Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3084916#3084916 Mon, 18 Aug 2025 13:19:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Юлія Паєвська<br/><br/>***<br />Високо над Містом дивлячись вниз<br />Дев’яностий псалом над містом завис<br />Над Харковом ніби народжується знов<br />На моїх губах<br />Ніби ніколи до того ніхто<br />Не чув і не промовляв<br />Це сплетіння звуків, крил і надій<br />Сплетіння віри<br />координації дій<br />Наголос приходить на вибух<br />Іще і іще<br />На моїх губах<br />Відлуння лише<br />“Паде від страни твоїй тисячна”<br />І слідом луна<br />Я стою над містом<br />Самотня. Одна<br />Палають книги в друкарні<br />Гинуть невинні жінки<br />Приход за приходом і довга луна як цілі роки<br />І час зупиняється і “не прііде к тобі зло”<br />як ми вижили нині?<br />То нам повезло<br />І “попереши Льва і Змія” і “яко на мя упова”<br />Скільки би це не тривало - я знову одна<br />Із серця низький як нелюдьский звук<br />“з ним есть в скорбі” - ти ж можеш? - ізбав цих мук<br />Ти можеш, а отже можу і я<br />Тут десь причаїлась сила моя<br />Над Харковом голос мій безкінечно линь:<br />“І явлю йому спасеніє моє.<br />Амінь”<br /><br />***<br /><br />Наживо.<br />Слово сказане було на старті –<br />пам’ятаєш слова, <br />силою пропущені під шкіру?<br />Я знаю: <br />багато з них занадто багато варті,<br />слова мають силу надмірну.<br />Слова, що ти повиписував <br />з рахунку в барі,<br />склались, <br />порахувались в колону.<br />Вірші проступили <br />з бігборда над нами,<br />шикуються швидко <br />бійці невтомні.<br />Або<br />поранені, <br />як кров, втрачають силу склади.<br />П’яні слова <br />ледь ворушать сенсом.<br />Ображені <br />доведуть до біди,<br />облаяні в коментах <br />дурним односельцем.<br />Озброєні, <br />небезпечніші за влучання мін,<br />слова різкі, <br />в наказах і криках втілені.<br />Закохані слова <br />до півсмерті, <br />немислимі для підмін,<br />в моєму стогоні, <br />в німому тіла вигині.<br />І те, що колись єдине було,<br />одне,<br />на самому початку всього, <br />що існує -<br />візьми його, <br />слово, що створило мене,<br />твори його далі, <br />витягни з тиші,<br />перепиши, <br />дай волю йому, <br />хай всьому передує.<br />Небездоганне ще <br />випусти у вільний політ<br />хай пройде крізь біль, <br />страждання, <br />втрати.<br />Слово, <br />що здатне змінити світ,<br />самонаголошуватись, <br />самовдосконалюватись,<br />лишатися поряд,<br />Перемагати.<br /><br />***<br />Київ<br />ховає глибоко в землі свого вічного змія.<br />Києву мало твого тіла,<br />Київ хоче щирість твою,<br />та лиши тут на вході надію.<br />Заплати данину любов'ю чи ненавистю,<br />заплати чим можеш.<br />Навіть твої вороги, що хочуть тебе вбити,<br />і друзі, зраджуючи тебе прямо зараз - виконують волю божу.<br />Мова і знаки міста мого неочевидні без натяків,<br />не ясно без додаткового тексту.<br />Що це місто має на увазі в кожному храмі й під'їздах своїх –<br />зрозумієш з контексту.<br />Хай голос твій звучить, коли всіх нас не стане.<br />Хай непевні рими лишаться з містом змістом різкими віршами.<br />Попіл Майданів і війн насмерть в’ївся, сплавлюючи цю землю.<br />Крики тисяч років, ворогів, все ще луною кидаються поміж стін,<br />хоч ти і не чуєш, напевно.<br />Над містом вогняний архістратиг <br />позирає ліниво.<br />Він бачив все, навіть те, що ти собі уявити не міг,<br />тому – спокійний.<br />Додай свій голос місту цьому,<br />хай звучить<br />разом з криком новонародженого з того нового дому.<br />Древній Змій під містом солодко спить,<br />надійно зв'язаний нашим словом.<br />Сплять під цим містом всі, хто хотів колись його взяти,<br />сплять і в смертних снах своїх<br />доповідають Богу про втрати.<br />Вороги згинули, їх імена втрачені, <br />вітром розвіяна міць,<br />ніхто не пам'ятає хто то був,<br />А Київ стоїть.<br />В тумані війни, в набігах орди, в свисті балістики, в ритмі червоної злої кінноти<br />Київ ніколи не спить,<br />а ти спи, ворог.<br />Вічно спи в цій землі,<br />Київ не проти.<br><br>[Edited at 2025-08-18 13:24 GMT] Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3073013#3073013 Thu, 27 Mar 2025 18:23:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Ілля Чернілевський<br/><br/>***<br /><br />Танцює в повітрі, свистить біля ніг<br />Осколків і куль нелюдська завірюха<br />І мій кулеметник говорить мені<br />“Пішли повоюємо трохи, Ілюха”<br /><br />І бачимо ми, як життя наші Бог<br />В цю мить підганяє під розмір окопу<br />А я заряджаюсь і думаю “ох”<br />Як хочеться снікерса і кока-колу<br /><br />Як хочеться тиші, без мін, без арти<br />Як хочеться просто її обійняти<br />Та мирні думки відсуваються в тил<br />І пальці засмоктує холод гранати<br /><br />Ми з Юрою вчора курили на двох<br />І Юра ділився секретами браги<br />А зранку навідався сєпарський ВОГ<br />І Юру невдовзі двохсотим забрали<br /><br />Війна не прощає двозначність, брехню<br />Війна – це отруйний укус саламандри<br />І серце своє я ховаю в броню<br />Яку не зірвати. Мене – не зламати<br /><br />І сонце встає<br />І говорить усім<br />Квітневу, палку і тремтливу промову<br />Що скоро часи набуття, воскресінь<br />Що вірити маємо ми в перемогу<br /><br />І палець правиці кільце обійма<br />Так міцно, неначе дитину матуся<br />І чуючи залпи свинячих гармат<br />Кажу собі впевнено:<br />Я повернуся<br /><br />***<br /><br /> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3068399#3068399 Sun, 09 Feb 2025 13:51:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Оксана Рубаняк<br/><br/><b>Ми всі герої власного роману</b><br /><br />Ми всі геро власного роману,<br /><br />У кожного із нас єдиний чин,<br /><br />Який, ховаючись за призмою обману,<br /><br />Не підпускає близько до глибин.<br /><br />Душі, єдиної коштовної монети,<br /><br />Що цінність пронесла через віки,<br /><br />З багатством всесвіту незвичні силуети,<br /><br />Які терзають серце і думки.<br /><br />В пітьмі над обрієм людських бажань<br /><br />Вже надто імпульсивних і мінливих,<br /><br />Донощиків небачених страждань,<br /><br />Таких незнаних і таких зрадливих.<br /><br />Як ми… розгублених недолею по світу,<br /><br />Змарнілих від недуг своїх сердець.<br /><br />Збираємо пелюстки злого світу,<br /><br />Хоч знаємо, що це ще не кінець.<br /><br />***<br /><br />Зима. Автомат. I окопи.<br /><br />Замерзла земля до колін.<br /><br />Убиті лежали герої —<br /><br />Семен, Геродот і Каїн.<br /><br />Краплями кров біля тіла<br /><br />Кипіла і стигла, як лід.<br /><br />Ця зима не була, як зазвичай, біла —<br /><br />Червона від крові і збитих ніг.<br /><br />Ця зима — найлютіша й сувора:<br /><br />Замість снігу кулі летять.<br /><br />Не літають птахи довкола,<br /><br />Не злічити годин і дат.<br /><br />Тут забули рік і місяць,<br /><br />Власне імʼя і родину.<br /><br />Де панує хижа вічність,<br /><br />Там немає мені спочину.<br /><br />***<br /><br />По крихті втрачаю себе,<br /><br />По краплині моя кров витікає.<br /><br />Я фонтан, з якого ненависть пре,<br /><br />Я та річка, що від всіх утікає.<br /><br />Мої сльози — очищення джерело,<br /><br />Крик мій руйнує бетонні стіни.<br /><br />Коли падатиму з неба чолом,<br /><br />Підготуйте полотно порятунку дельфіна.<br /><br />Принесіть у жертву сите ягня,<br /><br />Нагодуйте бідняків і злиднів.<br /><br />Я самотнє сирітське дитя,<br /><br />Мені чуже відчуття ситості.<br /><br />Мені незнайомі розуміння й любов,<br /><br />Я зародок людської відчуженості.<br /><br />Пригадайте мене, як повірите знову,<br /><br />Що сліпий обовʼязково прозріє.<br /><br />Пригадайте у час гучної грози,<br /><br />Коли на думку спаде веселка.<br /><br />Є речі нездійсненної ваги.<br /><br />Є те, що ніколи не вийде.<br /><br />–<br /><br /> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3064307#3064307 Sun, 29 Dec 2024 09:09:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Олександр Кудь<br/><br/>І ДОЩ<br />Дощ змиває сльози і кров,<br />змиває дороги й мости,<br />перебудовує<br />навколишній світ.<br />В калюжах тонуть<br />мрії й хрести,<br />в бєрцах кістки.<br />Навколо дрогнуть степи,<br />худі ліси<br />не захищають від вітру.<br />Просто <br />звикни.<br />Минулі шляхи<br />змиті водою,<br />хати повалились,<br />двері покриті іржою<br />не відчинити,<br />може й не треба.<br />Може й не вийде. <br />Залиш робити свою справу дощу.<br />Його вічному товаришу часу.<br />Продроглі пальці<br />в пітьмі поправляють спальник,<br />торкаються тіла твого<br />в уяві.<br />Засинай, <br />допоки мозок тримає<br />твій образ,<br />допоки дощ міняє<br />все навкруги.<br />Спи<br /> спи<br /> спи.<br/><br/>II ТУМАН<br />Туман виїдає очі.<br />Перетворює простір<br />в пюре.<br />Змушує<br />марити.<br />Який сьогодні день<br />війни<br />тижня<br />рік.<br />Хто я? Марно все,<br />вкрито хмарами,<br />не згадати.<br />Туман змішує час,<br />наче блендер.<br />Крутить,<br />як гравітація<br />матерію.<br />В ньому зникають <br />ліси і дороги.<br />Синій скотч,<br />червоні і білі ганчірки.<br />Чи хтось виживе,<br />вилізе з пащи<br />чудища<br />чи зустрінеться з пращурами.<br />Сподіваюсь в цей раз<br />пощастить саме нашим.<br/><br/>ІІІ СНІГ<br/><br/>Сніг огортає тіла мертвих поетів-кулеметників і снайперІв<br /><br />з особливою ніжністю,<br /><br />починаючи з ніг <br /><br />і тільки в самому кінці<br /><br />ховає обличчя.<br/><br/>Зазирає під повіки,<br /><br />розшукує памʼять,<br /><br />вивчає останні сни.<br /><br />Чудернацькі і гострі<br /><br />сурікени-сніжинки<br /><br />назавжди вростають <br /><br />в здавалось ще живі зіниці,<br /><br />зливаються з ними <br /><br />в єдине ціле.<br/><br/>Осінній піксель покривається<br /><br />зимовим камуфляжем.<br /><br />Вірші мертвих поетів стають історією.<br /><br />Поети — стають героями.<br /><br /> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3060398#3060398 Mon, 18 Nov 2024 21:34:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Андрій Сем’янків<br/><br/>Я живу на перехресті ракет<br />Кожна ракета хоче потрапити в ціль<br />Згадую як циклювали вдома паркет<br />На скатертину хтось висипав сіль<br />Сіль на столі це не до добра<br />Хоч я і стараюсь позбутись старих прикмет<br />Не дуже вдається (і не дивина)<br />Бо всі ми живемо на перехресті ракет<br /><br />***<br /><br />Третя ночі<br />Щітпостингу клондайк<br />О третій ночі<br />Ніхто не поставить лайк<br />Третя ночі - Так мирно дрімає стаб<br />О третій ночі<br />Раптово влітає<br />КАБ<br /><br />***<br /><br />Знаєш, все вже написане<br />Десь на скрижалях<br />Товстих ніби<br />Якийсь довідник<br />Всі твої радості<br />Всі твої жалі<br />Де народився<br />Коли зник<br />Хто пам'ятатиме<br />Хто прокляне<br />Кому зробив останній<br />Дзвінок<br />Паромщик спить<br />Ріка стогне<br />Перед тобою<br />Зроби ще крок<br /> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3057194#3057194 Mon, 14 Oct 2024 19:35:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Еліна Форманюк<br/><br/>***<br /><br />козак вдихає сонце через очеретину<br />і випускає хмари замість диму<br />з люльки<br />такої великої<br />що аби набити її тютюном<br />вистачає лиш трьох врожаїв<br />козак Мамай<br />загрібає морське каміння у жмені<br />а коли встеляє ним<br />Чумацький Шлях<br />то зриваються скелі із Кримських гір<br />та стогнуть Карпати<br />виростаючи на цілий подих<br />козак грає на бандурі<br />і малі татарчата<br />плачуть у срібних колисках<br />кличуть маму і тата<br />козак встеляє китайками<br />кожен крок<br />бо не знає<br />де лежать ті<br />кого китайками<br />вкрити не встигли<br />Мамай<br />однією рукою досіває жито<br />а другою гладить вуса сома<br />такого старого<br />що пам’ятає як Дніпро пороги сточував<br />Мамаєві плечі вкриті шрамами<br />та тисячею сліз<br />тієї<br />що пов’язала на пояс рушник<br />із вишитою калиною<br />лиш вузлик на пам’ять<br />зав’язати не посміла<br />щоб він<br />її забув<br /><br />***<br /><br />Янгол<br />Дай мені руку в смутку і ніжності<br />Гайда додому в сонця колиску<br />Лози зав’язують мить в якій ти застиг<br />Згадка мов змій у повітрі зависне<br /><br />Русла окопів вкриті ковилами<br />В обрій петляють ніби сновиди<br />Верби і круки над прапором схилені<br />Плаче на згірку Діва Обида<br /><br />Люди заметені снігом і градами<br />В землю вростають вдови і битви<br />Там де ми з тобою осядемо<br />Тихо триватиме срібло і світло<br /><br />Сандармох<br />цей листопад не має кінця<br />валить етапами в Сандармох<br />во ім’я сина в ім’я отця<br />смерть як хлібину ділить на двох<br /><br />там дух шепоче спинись жива<br />згадай мене і мене згадай<br />карельські ночі як тятива<br />тримають зламаний небокрай<br /><br />там тихі трави і сухостій<br />старий Хотабич іде за псом<br />тремтить земля і я теж – у ній<br />з хрестами дихаю в унісон<br />блукає осінь як сирота<br />свинцем залита триває мить<br />навколо темрява і сльота<br />північне небо в мені мовчить<br/><br/> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3053084#3053084 Fri, 30 Aug 2024 12:07:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Шон Маклех<br/><br/>Філософ у Мармурових горах<br /><br />«А дні летять, як вітер; рвуть стерно<br /> І топлять нас…»<br /> (Микола Зеров)<br /><br />Тісно душі у квадратних Евкліда клітинках <br />Креслити безмір калюжами втомлених книг.<br />Бородатий філософе! Ліній і чисел обжинки - <br />Малюєш параболи щастя й трикутники лих.<br />Моїх невгамовних рапсодій античності сивої слід<br />Чайкою білою морем відбіленим хворою Кліо<br />Чи Каліопою – міряти строфами й римами міт.<br />Черствою шкуринкою хліба легенда про Іо…<br />Словами апорій Зенона будую місток<br />У сьогодення… Сандалі ховаю в пісок.<br />Тікати немає куди – тай навіщо? Тепер<br />Печінку тобі вигризає латинський орел.<br />Пісню співай про Сізіфа і про Елладу помрій.<br />Думку стирає з папірусу й пам’яті час-лиходій.<br /><br />***<br /><br />Споглядання шпаків<br /> «Сльоза, мов яблуко, важенна, біля тебе<br /> Від галасу доріг зіспрагла знати…»<br /> (Пауль Целан)<br /><br />Споглядання поцяткованих шпаків-пересмішників<br />Нагадує сині квіти гонорової гортензії<br />Коли сірі тіні почвар-троглодитів<br />Сунуть зі сходу – здичавілого. Темного. Непробудимого.<br />А дух громадить ірландські башти,<br />Що нагадують мінарети Ататюрка.<br />Чому? Чому весна плинного Бористена<br />Обернулась домом потрійного божевілля?<br />Пальто чорнокнижника Аліг’єрі<br />Висить між цегляними шафами галактик<br />Простріляне сталевими кулями<br />Скорострілів придуманих Гамлетом – <br />Принцем хвиль каламуті й русалок,<br />Що плавають в морі Данському<br />Наче вони не хвостаті комети глибин,<br />А постійні клієнтки скромної кірхи – оті<br />В капелюшках солом’яних і довгих сукнях<br />(У смужечку). <br />Якщо<br />Дні нині збатожені трунком драконів,<br />А ночі такі, що хоч око Всесвіту<br />Вийми і кинь на долівку<br />Хати, що забула про свічку бджолину – <br />Муруємо стіни <br />Чистого дому прийдешнього – <br />Нехай і навпомацки. <br /><br />***<br /><br />На стежках Наварри<br /> Королю Наварри Генріху IV. <br /> Щиро.<br /><br />Ти повинен сказати пошерхлій долоні<br />Яка затискує буковий костур:<br />Обернися на корінь дощу.<br />Ти повинен шукати прочан,<br />Що блукали стежками гірськими<br />В часи алхіміка Квазімодо – <br />Він теж був вісником часу. <br />Ти повинен взути кам’яні черевики<br />На ноги марнославних хмар, <br />Які побачив в свічаді дому<br />В якому жила сива вдова. <br />Ти повинен кричати крукам:<br />Око моє бачить все, <br />Навіть плями чорнильні<br />На сторінках манускрипту <br />Папи Сільвестра ІІ – чаклуна та містика. <br />Ти повинен оздобити тріснутий глек<br />В якому носили вино сподівань<br />Намистом весталки,<br />На могилі якої досі росте кипарис смутку,<br />Хоч пройшло вже дві тисячі літ звіробою. <br />Ти повинен. <br />Бо твоє королівство джерел<br />Перетворилося в шал<br />Оленя. Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3050111#3050111 Sat, 27 Jul 2024 18:57:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Марія Галіна<br/><br/>***<br />Дивись на нас ми хроніки війни<br /><br />На нейронах лобових часток і скроневих часток<br />На звороті зношеної сітківки<br />Ми пишемо свої маленькі свідчення<br />Про нервове виснаження розсіяну увагу<br />Про короткочасну пам’ять переповнену<br />Воєнними звітами які оновлюються кожні п’ять хвилин<br />Смертями розладом розпачем відчаєм у новинних стрічках<br />У цій чорній-чорній кімнаті у чорно-чорному будинку<br />На краю чорно-чорного міста<br />На березі чорно-чорного моря порожнього зимового<br />Грудня місяця найдовшою ніччю року<br />Пауербанк свічки сірники окуляри ліхтарик на батарейці<br />Сіль цукор холодильник краще не відкривати якомога довше<br />Куди я поклала це все навіщо стою посеред кухні<br />З ключами від вхідних дверей у руці<br />Що я взагалі збиралася робити<br />До речі<br />Про що це я<br /><br />Ось зараз<br />Про що це я<br />Не доторкайся ми заражені<br />Як радій або цезій ми самі<br />Так світимося в темряві нічній<br />У бомбосховищах у ровах та руїнах<br />На спалених полях своєї країни<br /><br />***<br /><br />Дрон який кружляє у нижньому хмарному шарі<br />Обмацує лінзами своїх механічних очей<br />Сосновий ліс<br />Червоні його стовбури<br />Поцілені у зеніт<br />Його мурашники та кротові нори<br />Його супернові та чорні діри<br />Він бачить те що бачить ще дехто<br />Хто схилився над монітором<br />Верби над тихою рікою<br />Смарагдову рибалочку що занурюється у зелену воду<br />Бджолоїдку з золотим горлом<br />Латаття осоку та стрілолист рай для тендітних блакитних бабок<br />Він також бачить те що його оператор бачити нездатний<br />Бо людський зір має певні межі<br />Прозорі тіні які кружляють мов дим над водою<br />Танцюючих русалок<br />Цапоногого фавна що грає на сопілці<br />Також іржавий каркас невідомого літального апарату<br />На дні тихого озера<br />(Тендітна трипала рука застигла на контрольному важелі)<br />Бліде полум’я що танцює на дроті високої напруги<br />Привід кота який вмивається на руйновищі хати<br />Тобто все що людям бачити не треба<br />Те про що він ніколи не розповість<br />Те про що ми ніколи не знатимемо<br />Ніхто з нас не знатиме<br />Бо це не має ніякого тактико-стратегічного значення<br />Бо ріка яка колисає русалок та мерців<br />Врешті решт<br />Перетворюється<br />Просто на ще одну ріку<br /><br />The river that lulls to sleep mermaids and the dead<br />eventually becomes<br />just one of the rivers<br /><br />***<br /><br />Я більше ніколи не побачу<br />Потрійних брам Ніневії Великої<br />Її плит з лазуриту та бірюзи<br />Її лазерних дзеркал<br />Її крилатих биків висячих садів хмарочосів<br />Глазурованих веж кольору спеченої крові<br />Помосту для публічних страт<br />Золотих прапорів<br />Зубчастих мавзолеїв<br />Її розписних блудниць мордатих стражників блискучих лімузинів<br />Дирижаблів пузатих<br />Вулиць брукованих червоним золотом і гематитом<br />Різнокольорових музичних фонтанів<br />Небес її підземних з пухкими рожевими хмарками<br />Її зікуратів<br />Її злиднів та розкоші<br />Її немочі<br />Її мокоші<br />Я ніколи не побачу<br />Хіба що палаючою<br />Дрижачою у гарячому повітрі<br />Ту що корчиться у вогні<br />Червоному чорному золотому<br />Спекельному вогні<br />Гніву Господнього<br /><br /> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3048740#3048740 Wed, 17 Jul 2024 06:51:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Ганна Яновська<br/><br/>Радіо "Фортунато"<br />А на Високому Замку - радіо "Фортунато"<br />знову сидить і дихає - і вилітають сонати<br />із його дзьоба, звивисто котиться джаз,<br />і пісеньки струмками в діл вибігають до нас.<br />Радіо світом літає, як божество у машині.<br />Всюди, де зупиняється, сяде й співа на вершині.<br />З-поміж палаців і замків завжди знаходить свій.<br />Серед пишноти Львова - замок з повітря і мрій.<br />Тільки в повітрянім замку бути такому ефіру,<br />перед яким розступається тло невблаганно-сіре.<br />Ти, що ведеш автобус крізь лабіринти війни,<br />Богові помолися й радіо увімкни.<br />Ви, що у підземеллях старших і менших сховали<br />на глибині такій, що не доходять сигнали,<br />що пригортаєте в темряві кицьку і собача -<br />все ж покрутіть коліщатко дідового приймача.<br />І прозвучить з ефіру: "Брате, ми всі пірати!<br />Вас не покине радіо, радіо "Фортунато"!"<br />І пролунають у вухах радісні позивні:<br />ходить удача хвилями й серед руїн на війні.<br />Понад горою черемхи холодом і ароматом<br />дихають - і видихає радіо "Фортунато"<br />музику, голос, а в них золоте, головне,<br />те, що того, хто слухає, точно не обмине.<br />Всім нам поцілить у серце щось - чи то рано, чи пізно.<br />Тільки нехай це буде усмішка, погляд, пісня.<br />Тільки нехай червоними будуть черешні й мак.<br />Ми це життя не покинемо просто так.<br />Можна про це мовчати, можна повідомляти,<br />тільки у замок з повітря все ж неможливо стріляти..<br />Навіть найгірші чари, здатні зчорнити душу,<br />наше щасливе радіо не переб'ють, не заглушать.<br />Ось і відбій тривоги. Продовжує працювати<br />вище від всякої логіки радіо "Фортунато".<br /><br />***<br /><br />Дух Йордану - по-грецькому геній, по нашому водяник<br />споглядає картину, якої не бачив повік:<br />чоловік той, що голий і босий у ріку зайшов -<br />не людина. Й на дні на піску від його підошов<br />залишається світло, приваблює риб, як ліхтар.<br />І з ріки воно так, ніби дим, потяглося до хмар.<br />Поганяє рибину до місця допитливий дух.<br />Бачить: сфери прозорі раптово спинили свій рух.<br />Зупинилися й стали мов око, й зіниця зірка<br />прозирає крізь воду, крізь рибу, крізь водяника.<br />Чоловік у кошлатім милується відблиском плес.<br />Та невже він не бачить розкритого ока небес?<br />Він не бачить? Що ж буде? І міниться мутна ріка,<br />і до неї з зіниці спускається сила така,<br />що для неї цей наш водяник мов у глеку карась.<br />І над тим, у кошлатому, сторч від землі здійнялась<br />тиха сила - йому ж невдогад, що у точці одній<br />світла вже понад міру.<br /> А на глибині водяній<br />спокійніше, і видно тінь птаха, і мова гулка<br />землетрусом підкине йорданського водяника.<br />Люди щось помічають, на ноги зриваються враз.<br />Водяник поринає в Йордан і дивується з нас.<br /><br />***<br /><br />Двірники<br />Коли вас лаяли за двійку життям стривожені батьки,<br />ставали у поважну стійку й казали: «Підеш в двірники!»<br />Багато хто і вийшов в люди, та для небес безслідно зник:<br />де він за день наносить бруду, там зранку прибере двірник.<br />Вогнисту форму з неба видно сильніш, ніж всяку марноту,<br />і до занять важких і гідних зарахували чистоту.<br />Хтось порав квітники в тривогу, і мовчки розбирав завал,<br />і місту, взятому в облогу, ретельно рани промивав.<br />А їм, беззбройним, протидіє ця маса темна і грузька –<br />безглуздий вершник ентропії й приречені його війська.<br />Казати вголос так не можна, та правда рветься навісна:<br />у бій ідуть пляшки порожні – з них душі вилито до дна,<br />залито в чорний генератор, який чи вибухне колись?<br />Ось є сміття – й ті, що прибрати його повік заповзялись.<br />Їх покровитель безіменний в вогненній парі рукавиць<br />вже в’яже в небесах натхненно мітлу із білих блискавиць. Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3043973#3043973 Wed, 05 Jun 2024 14:11:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Юлія Ілюха<br/><br/>****<br />Жінка, що вижила в лютому, знову збирає валізу.<br />Складає туди шампунь, помаду, білизну і тепловізор,<br />Загорнуту в жовту газету фамільну бабусину чашку,<br />Сукню молодшої доньки, в якій та ішла до причастя,<br />Спортивний костюм, ліхтарик, рацію, сірники,<br />Нанизані на мотузочку сином засушені ягідки,<br />Кросівки, гумові капці, карту місцевості, дощовик,<br />В шовкову сукню замотаний батьків старий дробовик,<br />Прапор, прошитий осколками піксель, весільне фото,<br />Парфуми, блузку, в якій ходила колись на роботу,<br />Турнікет, бандаж, кровоспинне, ароматичні свічки,<br />Старшою донькою вишиті хрестиком сорочки,<br />Спідницю, сухі галети, шеврони, компактний фен,<br />Від шлунку, від кашлю, від горла, ібупрофен,<br />Книжку, лептоп та мишку, сухі трояндові пелюстки,<br />Курячого бога із дна швидкої гірської ріки,<br />Переноску із кішкою, квітчасту мамину хустку,<br />Капелюшок, в якому літала в Італію у відпустку,<br />Крем від зморшок, баночку з чорним перцем…<br />Останнім жінка зверху кладе своє пульсуюче серце.<br />Жінка, що вижила в лютому, вириває себе з корінням.<br />Історія знову пишеться втраченим поколінням.<br /><br />***<br />УРОКИ ЛЮТІ <br />послухайте коротку історію про двох закоханих<br />які жили довго і щасливо<br />і померли би в один день<br />прислухаючись до дихання одне одного<br />наче у бразильській казці про вічну любов <br />яку в дитинстві транслювали по телеку в прайм тайм<br />але ні<br />їм так не було і вже не буде<br />бо вони справді померли в один день <br />але не від любові і тим паче не від старості<br />їх убив пушкін<br />лукавий кучерявий бретер<br />який любив стріляти очима в різних наташ<br />і вважався інфлюенсером<br />та лідером думок <br />російської літератури<br />а тепер стріляє з рпг по наших вікнах <br />їх убив толстой<br />класик світової літератури<br />який досі не криючись вилежується на полицях <br />європейських книжкових<br />і сміється в свою кошлату бороду<br />коли випускає пакет з града по українському селу<br />їх убив лєрмонтов<br />герой бозна якого часу <br />романтик та аб’юзер <br />учасник бойових дій на кавказі <br />невдаха дуелянт <br />який тепер відігрується запускаючи балістику<br />по готелю в центі сонного міста<br />отож запам'ятайте<br />закохані жили щасливо <br />поки їх та їхніх двох собак<br />жорсткошерстних такс із сивими від старості мордами<br />не вбила російська культура<br />прямим влучанням<br />а тепер <br />запишіть собі у зошит <br />тему <br />сьогоднішнього уроку російської літератури<br />закреслено<br />уроку люті<br /><br />УРОКИ КУХОВАРСТВА<br />мамо<br />наш холодильник давно порожній<br />ходімо до супермаркету<br />може<br />нам пощастить цього разу<br />і ми повернемось живими<br />у дім<br />який я лише й бачила у свої роки<br />а коли почнеться нова повітряна<br />і паростки тривоги проростуть крізь усе тіло<br />ми зріжемо їх<br />як білу спаржу<br />що тягнулася до світла з-під землі<br />і почнемо готувати страви всіх тих країн<br />де ми ніколи не були<br />італійську пасту<br />іспанську паелью <br />французький рататуй <br />і австрійський яблучний штрудель <br />на десерт<br />щоб додати трохи dolce vita до цих гірких днів<br />забудь про дієту<br />мамо<br />життя коротше<br />ніж політ с-300 над спальним районом<br />треба встигнути спробувати<br />все<br />а якщо ж нам не пощастить<br />і ракета прилетить по нас <br />я хочу<br />щоб у цей момент ти тримала мене за руку <br />міцно<br />як якір тримає корабель у рідній гавані<br />з тобою мені не так страшно <br />зникнути безвісти <br/><br/>[Edited at 2024-06-05 14:13 GMT] Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3043610#3043610 Sat, 01 Jun 2024 08:43:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Жарікова Єлизавета<br/><br/>***<br /><br />– напиши щось про себе<br /><br />для іноземного видання<br /><br />щоб можна перекласти —<br /><br />і одразу все зрозуміло<br/><br/>– я з країни<br /><br />де дружити сім’ями<br /><br />дуже часто тепер означатиме<br /><br />суто жіночу дружбу<br/><br/>де з близькими щоразу говоримо наче востаннє<br /><br />хоч увечері не боїмося<br /><br />що сонце зникне безвісти<br/><br/>насправді мало чого боїмося<br /><br />лише сполохати відлуння<br /><br />і бути метеликом без ефекту<br/><br/>нещодавно я пізнала<br /><br />що в присмерку Європи<br /><br />тінь твоя має зливатися з тінню дерева<br /><br />хворого на провину вцілілого<br /><br />щоб не видати надмірної присутності<br /><br />та інші премудрості виживання<br/><br/>я з країни<br /><br />де вчорашні діти сидять на паркані<br /><br />між живими і мертвими<br /><br />і весело теліпають ногами<br /><br />хоч бабусі й казали чортів не гойдати<br /><br />що вже ті бабусі знають про життя?<br/><br/>колись ви відкриєте наші серця<br /><br />наче мушлі<br /><br />надто незаймані щоб виростити перлини<br/><br/>і дотліють рудименти мелодій<br /><br />і шумітимуть вільні моря<br /><br />річки<br /><br />світлоносні проспекти<br/><br/>я не знаю як сказати зрозуміліше<br /><br />хай скаже троянда<br /><br />що зрізають її для когось чий голос<br /><br />ще відлунює і струменить<br /><br />услід танцю сонця й місяця<br/><br/>хай скажуть трави<br /><br />які передчуваючи серпень<br /><br />шепочуть щось відчайдушне<br /><br />довершене зрозуміле<br/><br/>на жаль<br /><br />неперекладне<br /><br />***<br /><br />Як саме я вірю в перемогу:<br />з єхидною посмішкою як у прогноз погоди? <br />чи як у сприятливий прогноз хвороби який звучить так: <br />протягом 10 років виживає 50 відсотків пацієнтів?<br />що за звір ця «віра в перемогу»:<br />втомлене чекання весняного потепління?<br />насторожене чекання весняного наступу?<br />байдужість до закономірного настання ще одного рожевого світанку в окупації? <br />як вона смакує —<br />слизька солона й терпка непохитна віра<br />чи солодка й холодна, яка швидко тане, наче морозиво? <br />це точно та віра яка рухає гори й упокорює голодних левів? <br />а може просто дорослі навчили казати: «вірю в перемогу»<br />і тепер так прийнято <br />наче святити пасочки на Великдень<br />наче в селі вітатися з набридливим сусідом?<br />Чи можна вирости з віри,<br />як виростали з казки,<br />що той, кого вже не варто називати, носить подарунки під ялинку? <br />Чи можна навпаки дорости до неї,<br />зваживши правду й кривду —<br />бо в кожного народу є свої казки на виріст? <br />Опівночі коли мохнаті вербові котики<br />перетворюються на перше листя —<br />оціни свою віру в перемогу за шкалою болю від одного до десяти загиблих друзів<br />покажи ненаситному до віри небу свою віру в перемогу<br />пройди швидкий тест «яка віра в перемогу ти сьогодні»<br />скинь мені результат<br />я нікому не розкажу<br /><br />***<br /><br />у мене маленькі руки<br />для рапсодій Ліста <br />і деяких етюдів Шопена<br />зараз вже не будемо говорити про це <br />але і на Рахманінова та Скрябіна<br />не вистачало пари сантиметрів <br />Лятошинським, Барвінським і Лисенком<br />тим більше Сильвестровим<br />тоді цікавилися лише <br />скажімо так<br />ентузіасти<br />я ж — кон'юнктурниця<br />грала українську п'єсу — аби покоротша<br />і зараз теж <br />якась неправильна гламурна бунтарка<br />форматна активісточка<br />з фоточками в чистому пікселі<br />я і тепер здебільшого по мейнстриму<br />чи не так, шелесте за спиною? <br />потай грішно радію<br />що не я взимку мушу <br />змагатися з мерзлою землею<br />під пильним зудінням ворожого дрона<br />шукати грілки для своїх<br />констатувати обмороження 3 ступеню<br />вголос зізнаюся собі: <br />пишу попсу — і мені за це не соромно<br />соромно — не за це <br />тобто<br />у мене досі маленькі руки <br />а війна — велика<br /> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3040772#3040772 Mon, 06 May 2024 19:19:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Олександр Мєняйлов<br/><br/>***<br />Ще є вогонь! Майбутнє - дике поле:<br />Мінливий час, дракони та пісні.<br />Не знав життя. Не взнаю смерті, Доле!<br />Зі мною - ніж. Вогонь чекатиме в кінці!<br /><br />***<br /><br />Перший переклад даного твору Редьярда Кіплінга українською мовою<br /><br />Пісня Римського Центуріону<br /><br />Легате, вчора звістку вчув - до нас дійшов наказ<br />Крізь Ітій Порт до Риму йти: назад вертатись час.<br />Готово все. На кораблях - мої війська й щити.<br />Але хай інший візьме меч. Дозволь мені не йти!<br />За Вект і Вал в Британії всі сорок літ віддав -<br />Єдиний дім, що був колись, й одне життя, що мав.<br />В останню ніч я ще не знав, втім вже надходить час:<br />Спочин мій тут - моя судьба - лісів безсмертний глас!<br />Це там, де славу заробив, любов, кар'єру й чин.<br />Це там, де серце схоронив, лежить дружина й син.<br />Це там, де піт і труд, награди смак і біль утрат<br />Вросли навік в британський грунт. Чи вирвеш їх, легат?<br />Народ оцей я полюбив, повітря та моря.<br />Чи краще сонця з Півдня блиск ніж Півночі зоря,<br />Груднева мла і спалах бурь, що грозами ячить,<br />Червневі дні та світла луч, крізь тучі що горить?<br />Уздовж Родануса ваш шлях, де зріє виноград,<br />Що лози хилить бриз й летить у Нім та Арелат.<br />Але дозволь служити тут, під тінню рідних грон,<br />Де спорить товстошиїй дуб й палкий Евроклідон.<br />Ти йдеш туди, де сосен стрій спускається з бугра<br />До хвиль Тирренських вод, синіших з павича пера.<br />Тебе чекає там вінок, але чи в силах гніт<br />Знести та загубити пам'ять про травневий квіт?<br />Служити Риму буду знов, лише відправ наказ<br />Болото маршем осушить чи піктів вняти сказ,<br />Або в дозор вести отряд з Північної Стіни<br />В розливи вереску де сплять імперії сини.<br />Легат, не вкрити сліз мені - когорта йде у Рим!<br />Я прослужив тут сорок літ. Я буду там чужим!<br />Тут серце й пам'ять, все життя. Нема рідніш землі.<br />Ну як її покину я? Залишитись вели!<br /><br />***<br /><br />Гвардійці<br /><br />Не тиха ніч, підвал, сія серця<br />Вогнем безвиході, свободи й смерті,<br />І кожен - мрець, і кожен лик - життя,<br />Яким щодня крокують душі вперті!<br />Блаженні ті, хто ще трима надію<br />Хоч раз зирнути знову в море тьми,<br />До вороння з загибелі - до мрії,<br />З гранатою й вервичкою в руці.<br />З землі постали й королі, й поети,<br />Між лицарів - один священий люд,<br />Що вдів в бою й каски, й бронежилети -<br />Закінчити божественний етюд.<br />Розрите небо й молитви списами,<br />Пророцтвами, й самим вінцем Життя -<br />Вогняний хрест, що висічен словами,<br />Що більше світу терену квіття!<br />Тріпочуться міста й всесвітні рани,<br />Що більш ніж од водневих бомб та війн.<br />Сірчані рви. Із квітами тирани<br />Сильніше ж б'ють заупокійній дзвін.<br />Земля розіпнеться, й між ніг постане<br />В мозолях вкритий силует од рук;<br />Тектиме кров Дніпром, вино вінчане -<br />Гвардійці йдуть, не припинивши рух!<br />Блаженні ті, хто в смерті зброю втримав,<br />Проживши з Богом Новий Заповіт;<br />Сьогодні ж смерть лиш втішиться у римі,<br />Хоробрим що - червоно-чорний цвіт.<br />Дістанеш знов намолену вервичку<br />Під рев пекельних янголів, й їх псів.<br />Сьогодні грім. А втім, можливо звичка -<br />Як вчув в бою церков мільйонів спів!<br /><br />Квітень 2023 Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3039677#3039677 Tue, 23 Apr 2024 20:13:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Валерій Пузік<br/><br/>ТРИ МЕДАЛІ В ШУХЛЯДІ<br /><br />Хтось повернувся в Тернопіль<br />Хтось у Чернігів<br />Хтось у Полтаву <br />Хтось у Львів<br />Хтось залишився добивати свій вік на війні<br />І про неї складає свої пісні<br />Хтось стоїть уночі при світлі ліхтарів<br />Рахує в тумані зорі <br />Викурює п'ять сигарет підряд у напівсні<br />А потім кричить на грім <br />Що лунає над ним<br />А потім мовчить - <br />Так як уміють мерці<br />Повільно з листопадом у міста входять дощі<br />Змивають слова з обличчя цієї землі<br />Він ніби мале дитя кутається в плащі<br />Він безликий - один<br />Але таких одиниць тисячі<br />Що залишилось зі слідом який вів його до вершин?<br />Що залишилося з ними <br />Після?<br />Хто повернувся з війни?<br />Вулиці тихі <br />Напередодні зими<br />Тумани наче змії<br />Повзуть і зливаються<br />З людьми<br />Про що цей вірш?<br />Цей вірш про війну.<br />Цей вірш про тріщину на зіниці<br />Про тріщину<br />І не одну<br />2021<br /><br />***<br /><br />вугіллям<br />листям<br />днем <br />забуттям<br />дивляться в очі<br />ночі <br />ці ночі<br />крізь греблі <br />заплави <br />крізь пальці<br />мости<br />все течуть<br />солоні сльози<br />лягають на руки <br />бинти<br />і вітер колише трави<br />і чується їхній спів<br />і трави говорять до неба<br />не зараз не зараз не <br />стій<br />чуєш мелодію снів?<br />говорять пташиним<br />говорять про біль<br />говорять:<br />і море знає <br />щось більше про сіль<br /><br />***<br /><br />квітень<br />заливаючи алкоголем черговий день<br />сидів у порожній кімнаті<br />говорив з мертвими<br />називав населені пункти<br />та позивні<br />(імена здавалося <br />стерті з пам'яті назавжди)<br />говорив з тими<br />хто вже не промовить<br />жодного слова<br />а потім різав пам'ять<br />на скибочки хліба<br />крихтами<br />падав<br />на підлогу<br />ніби вірш<br />і слова<br />між комами і крапками<br />ставали теж крихтами<br />які бабуся колись збирала<br />зі столу<br />і казала:<br />треба берегти Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3038972#3038972 Wed, 17 Apr 2024 08:48:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Вікторія Амеліна<br/><br/>Повітряна тривога по всій країні...<br /><br />Повітряна тривога по всій країні<br />Так наче щоразу ведуть на розстріл<br />Усіх<br />А цілять лише в одного<br />Переважно в того, хто скраю<br />Сьогодні не ти, відбій<br /><br />***<br /><br />У весняне синє поле...<br /><br />У весняне синє поле<br /><br />Вийде жінка в чорній сукні<br /><br />Імена сестер кричати<br /><br />Наче птах в порожнє небо<br/><br/>Викричить усіх із себе<br /><br />Ту, що відлетіла швидко<br /><br />Ту, яка про смерть благала<br /><br />Ту, що не спинила смерть<br /><br />Ту, яка чекає досі<br /><br />Ту, яка усе ще вірить<br /><br />Ту, що сорок днів мовчить<br/><br/>Викричить їх всіх у землю<br /><br />Наче біль засіє в полі<br /><br />З болю та імен жіночих<br /><br />Виростуть їй нові сестри<br /><br />знов співатимуть життя<br/><br/>Ну а що вона, ворона?<br/><br/>А вона навік в цім полі<br /><br />Бо лиш крик її й тримає<br /><br />Всіх цих ластівок в повітрі<br/><br/>Чуєш, як вона гукає<br /><br />Всі по черзі імена?<br/><br/>***<br /><br />Жінка розгублена біля чужого моря<br /><br />жінка розгублена біля чужого моря<br />волосся розтріпане, кеди стоптані<br />шепоче ім'я обвітреними губами<br />тутешні думають: жінка втратила чоловіка<br />але я чула ім'я, яке вона вимовляє<br />це не ім'я чоловіка, це не ім'я дитини<br />вона стоїть над морем і кличе море<br />та море теж думає: жінка втратила чоловіка<br />море не озивається на ім'я незнайоме й дивне<br />тільки виносить мушлі й каміння гостре<br />тільки шепоче по-своєму, по-морському:<br />жінко, він ще до тебе повернеться,<br />твій Азов<br/><br/> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3038075#3038075 Sun, 07 Apr 2024 19:08:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Артур Дронь<br/><br/>Марсове поле<br />1<br />Солдат стає перед жінкою на коліно,<br />як вона перед сином, <br />коли зав’язувала йому шнурки<br />у дитинстві.<br />Не дивиться жінці в очі,<br />як її син у дитинстві, <br />коли відчував провину. <br />Солдат каже:<br />Ось тобі, жінко, прапор.<br />Люби його.<br />2<br />Дала йому в дорогу свій дитячий малюнок. <br />Кольорова квітка<br />на цілу сторінку шкільного зошита <br />і напис:<br />«Бог обирігає нас».<br />Намалювала 15 років тому,<br />їй ще й семи не було.<br />Йому також.<br />Тепер собі думає - <br />смішно, звичайно, але думає собі -<br />а що, <br />якби написала без помилки?<br />3<br />Перед поверненням сина<br />їй приснилися бузьки.<br />І коли пішов її внук,<br />стара рано лягала спати<br />і пізно прокидалася.<br />А тепер вона часто приходить <br />на це поле.<br />Стоїть собі, дивиться.<br />Ніби от-от полетить.<br />Стоїть собі, дивиться.<br />Ніби великий бузьок,<br />який не хоче, <br />аби його втішили.<br /><br />***<br /><br />Передавай вітання дітям.<br />Кажи, що птаха в грудях<br />знов потягнула мене на Схід.<br />Хай не бояться.<br />Я знаю, ти не любиш птаху.<br />Але я не обирав між вами.<br />Просто вона прокидається,<br />розпрямляється,<br />а крила такі,<br />що як мені не піти?<br />Передавай кохання дітям,<br />як вони передають<br />малюнки нам із хлопцями.<br />І той,<br />де обведено 9 маленьких пальців,<br />а на десятому <br />закінчився фломастер.<br />І той,<br />який я в кітелі ношу ще з літа.<br />І особливо той,<br />на якому намальована маленька<br />дерев‘яна годівничка.<br />Він мій улюблений.<br /><br />***<br /><br />Перше до коринтян<br />Любов довготерпить, любов милосердствує,<br />не заздрить, любов не величається,<br />любов боїться тваринним страхом,<br />але продовжує йти,<br />любов могла б здатися, залишити все,<br />але продовжує йти.<br />А інколи в любові прострелені ноги,<br />або в ногах у любові осколки,<br />і ноги її стискають турнікети,<br />або ніг у любові більше немає.<br />Тоді любов несуть її друзі.<br />Любов риє окопи і живе в них,<br />і гризе у них лід із розрізаної пляшки,<br />коли хоче пити у мінус двадцять.<br />Любов виходить на бойові чергування,<br />піднімається на позиції<br />з грижами, з температурами, із простатитами, <br />із контузіями, з астмами і алергіями, <br />з високою імовірністю <br />не повернутися,<br />з думками про когось <br />найважливішого.<br />Все зносить, вірить у все, сподівається всього, все терпить!<br />Любов розрізняє на слух<br />виходи градів, прильоти мін і рух танків.<br />Очі любові болять,<br />коли довго дивиться в тепловізор.<br />Прокидається любов уночі, <br />коли миші в бліндажі заповзають<br />під її бушлат.<br />Інколи любов<br />довго блює у посадці після важкого бою.<br />А інколи<br />любов закриває очі друзям своїм.<br />І загортає їх в спальники<br />і виносить.<br />Ніколи любов не перестає! <br />Хоч пророцтва й існують, та припиняться, <br />хоч мови існують, замовкнуть, <br />хоч існує знання, та скасується.<br />Бо інколи закінчується обстріл,<br />і любові закривають очі,<br />і друзі загортають її в спальники,<br />і виносять.<br />І тоді вона<br />переходить живим. Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3037523#3037523 Mon, 01 Apr 2024 10:28:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Оновлений перелік авторів антології станом на 01.04.2024 р.<br/><br/>1. Андрусяк Іван<br />2. Андрухович Юрій<br />3. Арес Вероніка<br />4. Бабіч Гліб<br />5. Багряна Аня<br />6. Багрянцева Олена<br />7. Бастюк Богдан<br />8. Баткіліна Юлія<br />9. Бедрик Юрій<br />10. Белей Лесь<br />11. Бик Олексій<br />12. Білецька Наталія<br />13. Богдан Світлана<br />14. Богуславська Валерiя<br />15. Боднар Мірек<br />16. Брагіна Ольга<br />17. Брацило Марина<br />18. Вировець Лариса<br />19. Вірлена Ната<br />20. Вольвач Павло<br />21. Галета Олена<br />22. Галицький Сергій<br />23. Галич Уляна<br />24. Ганзенко Олексій<br />25. Гаран Олена<br />21. Герасим'юк Василь<br />26. Германова Ольга<br />27. Гуменюк Борис<br />28. Гуцуляк Олег<br />29. Деяк Томаш<br />30. Дишкант Юхим<br />31. Дігай Тетяня<br />32. Дністровий Анатолій<br />33. Довган Ярослав<br />34. Дьомова Наталія<br />35. Жадан Сергій<br />36. Забужко Оксана<br />37. Ірванець Олександр<br />38. Калитко Катерина<br />39. Карпенко Олена<br />40. Карявка Віктор<br />41. Кичинський Анатолій<br />42. Кіяновська Маріанна<br />43. Клименко Наталя<br />44. Козаченко Іван<br />45. Коробчук Павло<br />46. Короненко Світлана<br />47. Короташ Олег<br />48. Корчинський Дмитро<br />49. Котович Іван<br />50. Коцарев Олег<br />51. Кочерга Світлана<br />52. Кривцов Максим<br />53. Круглов Віталій<br />54. Крук Галина<br />55. Кубай Данило<br />56. Кур’ята Ніна<br />57. Куценко Оксана<br />58. Ладиженський Олег<br />59. Лазірко Юрій<br />60. Лазуткін Дмитро<br />61. Лаюк Мирослав<br />62. Лишега Олег<br />63. Луків Микола<br />64. Лупиніс Анатолій<br />65. Лущевська Оксана<br />66. Лятуринська Оксана<br />67. Ляшкевич Володимир<br />68. Малишко Дмитро<br />69. Малігон Анна<br />70. Малкович Іван<br />71. Маринчак Наталка<br />72. Махно Василь<br />73. Мельників Ростислав<br />74. Михайленко Поліна<br />75. Мітров Ігор<br />76. Міхаліцина Катерина<br />77. Міхельсон Олександр<br />78. Мозолевський Борис<br />79. Мойсієнко Анатолій<br />80. Москалець Костянтин<br />81. Мулик Володимир<br />82. Назаренко Володимир<br />83. Нікітюк Марися<br />84. Нова Ванда<br />85. Новікова Ніка<br />86. Новіцька Ірина<br />87. Осадко Ганна<br />88. Осока Сергій<br />89. Павленко Марина<br />90. Павлюк Ігор<br />91. Павуляк Ярослав<br />92. Паливода Петро<br />93. Пилипенко Олександра<br />94. Поваляєва Світлана<br />95. Позаяк Юрко<br />96. Полежака Артем<br />97. Понасенко Артем<br />98. Пономаренко Ірина<br />99. ПРОЕКТ "AnnyBannyRa"<br />100. Романчук Леся<br />101. Роменська Інна<br />102. Рудик Дана<br />103. Рузвий Гнат<br />104. Руф Юрій<br />105. Савка Мар'яна<br />106. Саковець Ірина<br />107. Сахно Богдана<br />108. Сегеда Юрій<br />109. СеРж Ко<br />110. Серняк Любомир<br />111. Симоненко Василь<br />112. Скиба Роман<br />113. Слапчук Василь<br />114. Сорд Влад<br />115. Старовойт Ірина<br />116. Стефанович Олекса<br />117. Татчин Сергій<br />118. Терещенко Наталя<br />119. Терещук Василь<br />120. Тимченко Антоніна<br />121. Тітов Юрій<br />122. Триліс Василь<br />123. Тугай Андрій<br />124. Федорак Назар<br />125. Федюк Тарас<br />126. Фізер Лена<br />127. Фішбейн Мойсей<br />128. Фульмес Юлія<br />129. Фурса Наталка<br />130. Хмільовська Галина<br />131. Цілик Іра<br />132. Черняк Ярина<br />133. Чибісова Наталія<br />134. Чистяк Дмитро<br />135. Чорногуз Ярина<br />136. Чорноморець Надія<br />137. Чорнява жінка<br />138. Чубай Григорій<br />139. Чупа Олексій<br />140. Шевченко Володимир<br />141. Шошанні Микола<br />142. Шувалова Ірина<br />143. Шульга Віка<br />144. Anatoliy Anatoliy<br />145. Darwin Tremor<br /><br /> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3037496#3037496 Sun, 31 Mar 2024 19:11:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Артем Полежака<br/><br/>***<br /><br />Вітя і до війни був дебілом.<br />Тупо по жизні, та плюс ще наркотики.<br />А скажуть: "От бач, що війна наробила!<br />Бідні наші, нещасні котики..."<br />Сірьога бухав, вважай, що з дитинства,<br />Раз пляшку замість гранати кинув.<br />А люди скажуть: "Як став ото триста,<br />Вернувся і з горя п'є без упину".<br />Славік сидів за вбивство і кражу.<br />Дому нема - хоч вертайся за ґрати.<br />Візьметься знов за своє, а скажуть:<br />"Це ж вони ТАМ всі навчились вбивати..."<br />А Вова, наприклад, був будівничий.<br />Вова, як Вова - людина проста.<br />Прийде з війни, відпочине як личить,<br />І піде робити нові міста.<br />Андрюха до справи візьметься знову,<br />Залишивши спогади в шанцях заритими,<br />І вулиці міст, що збудує Вова,<br />Андрюха засадить деревами й квітами.<br />Не менше, не більше - нам більше й не треба,<br />Дасть бог, коли вийдем живими із бою,<br />Повернемось якось додому й до себе,<br />Щоб стати нарешті самими собою.<br /><br />На далекій-далекій планеті<br />Течуть молочні річки.<br />Живуть на далекій планеті<br />Задоволені всім чувачки.<br />Кожен день яке-небудь свято,<br />На роботу ніхто не йде,<br />З неба пада солодка вата,<br />Ковбаса на деревах росте.<br />І нема там царів і неволі,<br />І, звичайно, немає війни.<br />Всі дівчата, канєшно, голі.<br />В мужиків о-о-от такі пісюни!..<br />Але раптом хтось здуру чи з п’яну,<br />Чи ковбас переївши не в міру,<br />Скаже: «Знаєте, все в нас погано,<br />Бо нема у нас русского міра…»<br />І тоді пацифісти незграбні,<br />Наїжачившись миттю багнетами,<br />Бідолагу хапають за шкварні<br />Й люто пиздять всією планетою.<br />Потім тіло всіляко катують,<br />Потім вішають на ешафоті,<br />Потім десять разів четвертують,<br />Потім топлять його у болоті,<br />Можуть навіть іще розстріляти,<br />І закопують в діжці із гноєм.<br />Потомушо радість, малята,<br />Це лиш те, що дається з боєм.<br />(Зі збірки "Навісні пісні", 2018, видавництво "Люта Справа")<br /><br />***<br /><br />От повернуться хлопці з війни,<br />То вони вже покажуть!.."<br />Що вони там покажуть,<br />Боюсь уявити.<br />Хлопець, що прийде з війни,<br />В цьому сенсі<br />Не зробить нічого. Хіба що<br />Ляже собі і буде лежати.<br />В перервах, можливо, пити.<br />Хлопець, що прийде з війни,<br />В цьому сенсі<br />Не вдарить і палець об палець.<br />Не те щоб там типу<br />''Тягар на серці...'',<br />А просто, щоб всі від'їбались.<br />Прийде, якийсь взагалі нецікавий,<br />Не швидкий на язик, <br />Буде глушити літрами каву,<br />Просто тому, що звик,<br />Занурюватись у ванну,<br />Вивчати види безсоння,<br />Курити безперестану,<br />Ховаючи сигарету в долонях.<br />Хлопець, що прийде, <br />Захопиться дивною грою -<br />Не дивитись всередину себе <br />І на зоряне небо,<br />І більше ніколи не візьме до рук зброю,<br />Якщо, звичайно, на те не буде потреби.<br /><br /> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3036764#3036764 Tue, 26 Mar 2024 08:37:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Любомир Серняк<br/><br/>&<br />дощ цього вечора так<br />і не впав<br />люди повертались з кавʼярень<br />додому<br />хрущівки вкривала травнева імла<br />одяг погано сох на балконах<br />у тріщинах стін гніздились<br />джмелі<br />як кулі на загублених зимових<br />бушлатах<br />на кухнях чутно було сварки<br />світло зʼявлялось у вікнах<br />поволі<br />вірш ніби піт стікав із чола<br />солоний і якийсь недоречний<br />та дощ того вечора так і не<br />впав<br />стояв над дахами<br />мов солдат зниклий безвісти.<br /><br />& slice of life<br />невеликі червоні пожежні<br />гідранти -<br />перші паростки весни на<br />личакові<br />жінки торгують поруч<br />з ними городиною<br />чоловіки суворо<br />оцінюють поглядом<br />яскраві плями на тілі міста<br />наче нові точки на ґугл<br />картах<br />як тепер пиякам заблукати?<br />як собакам це все винюхати?<br />як водіям що проїжджають поруч<br />не повертати свої голови<br />і так наївно через це пропускати<br />жовтий сигнал світлофора<br />як сірому будинку навпроти<br />не скривитися своїми балконами<br />що наче сонцезахисні окуляри<br />схилилися на передніссі<br />як мені на це не зважати?<br />вулиця так давно не приносила<br />радість<br />ще від тоді як посеред літа<br />ми так і не змогли врешті<br />вирішити<br />для чого нам ці два румунські<br />крісла<br />які хтось старанно забув<br />на узбіччі<br /><br />&<br />хороші хлопці помирають першими<br />допоки коти висиджують на теплих<br />капотах авто мою апатію<br />бо коли не навчився накладати<br />турнікет на своє попереднє<br />життя<br />то годі чекати що джа морант<br />зробить це за тебе<br />бачиш як хмари висять над <br />головою<br />ніби хтось недбало повісив натяжні<br />стелі<br />по всьому району<br />сьогодні день кращий за попередні<br />два<br />наприклад майже не крутиться<br />голова<br />чи то від сорому чи то з перепою<br />немає бажання стискати кулак<br />доки не відчуєш щось схоже на<br />співпереживання за людським<br />болем<br />джа морант згори забиває два<br />звісно в проході<br />звісно із фолом<br />хороші люди зникають а я<br />мабуть теж хороший але що із<br />того? Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3032099#3032099 Wed, 21 Feb 2024 21:04:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Анатолій Лупиніс<br/><br/>* * *<br />Ми випрягли волів, перевернули плуга,<br />Сідлаємо коней та гостримо списи.<br />Відкинули жалі, згадали всі наруги,<br />Прости нас, Господи, помилуй і спаси.<br />На скресі двох світів стаємо до двобою,<br />На скресі двох епох гряде шляхетний світ.<br />Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.<br />Навколо ворогів - суцільний живопліт.<br />Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі,<br />Спекотних Азій тлін судомить рамена.<br />Чекає бій. Все інше буде... після.<br />Життя триває. Точиться війна.<br />* * *<br /><br />ЗОЛОТІ ВОРОТА<br /><br />Асфальт в жагучих обіймах сонця<br />важко дихає, вгинається під ногами.<br />Дерева з обтятими віттями —<br />каліки дерева.<br />Квіти, закуті в бетон,<br />позбавлені пахощів квіти.<br />Люди, уярмлені Молохом,<br />Загнані в щільники люди.<br />Золоті Ворота шляху,<br />обтятому з обох боків.<br />Заґратовані Золоті Ворота<br />на шляху, що веде в нікуди.<br />Увійдеш з одного боку —<br />вийдеш в нікуди,<br />Увійдеш з другого боку —<br />вийдеш в нікуди.<br />Хтось побудував Ворота<br />з пелюстків Сонця.<br />Витікали з Воріт дороги — промені<br />до всіх країв та народів.<br />Хтось перетяв дороги,<br />перегриз хтось жили на руках Сонця.<br />Стоять заґратовані Золоті Ворота<br />на шляху, обтятому з обох боків,<br />раною на тілі Матері,<br />болем у моєму серці.<br />Золоті яблука котяться по рівчаках,<br />вимитих кров’ю.<br />Золоті яблука без зернят.<br /><br />Бо висохла криниця,<br />І поливаємо Яблуню кров’ю.<br />А кури несуть яйця без жовтків.<br />А ще кажуть, що скоро нестимуть виливки.<br />Бо висохла криниця,<br />і напуваємо курей кров’ю.<br />А Півень клює золоті яблука,<br />Золоті яблука без зернят.<br />Клює і дивиться одним оком<br />на золоті яблука,<br />а другим — на Золоті Ворота.<br />Клює і кукурікає вовчим голосом.<br /> Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3025853#3025853 Fri, 12 Jan 2024 16:54:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Ігор Мітров<br/><br/>Ґеорґ Тракль<br />Ґродек<br />(переклад з німецької)<br />Увечері лісом осіннім розноситься грім<br />Смертельної зброї, золотаві рівнини<br />І сині озера, над ними<br />Похмуро котиться сонце; ніч обіймає<br />Загиблих солдатів, плач ошалілий<br />З їхніх розірваних вуст.<br />Але тихо збирається в землях ланів<br />Хмара багряна, лютого Бога оселя<br />З пролитої крові та місячної прохолоди;<br />Всі дороги ведуть в чорну гниль.<br />Під гіллям золотим ночі й зір<br />Тінню блукає сестра милосердя крізь гай мовчазний,<br />Щоб привітати душі героїв, скривавлені голови;<br />І в очереті тихо лунають темні флейти осінні.<br />О, горда скорбото! на її вівтарі<br />Душ пекучий вогонь, що підживлює біль нестерпимий,<br />І ненароджені діти.<br /><br />***<br /><br />якщо мені попече обличчя вогнем<br />я заб'ю шрам татуюванням<br />це ж стосується інших частин тіла<br />татуха на обличчі надасть мені таємничості<br />татухи на інших частинах тіла вам теж сподобаються<br />якщо мені відірве руку<br />на протез я вдягатиму шкіряну рукавичку<br />можливо цих рукавичок буде цілий набір<br />можливо колір рукавички залежатиме від дня тижня<br />а може добиратиму рукавички під колір штанів<br />у мене багато штанів різного кольору<br />я люблю штани різного кольору<br />без обох рук доведеться записувати вірші на диктофон<br />або диктувати комусь хто опиниться поруч<br />або взагалі зав’язати з писаниною<br />тоді звільниться багато часу на читання<br />селін зачекався<br />кімната снів лінча<br />романи ґео шкурупія знову ж таки<br />марисю нікітюк теж загорніть<br />якщо мені відірве ногу<br />я ходитиму зі стильним ціпком<br />звісно ходитиму не так багато як раніше<br />і не так багато як зараз<br />але й важкими торбами<br />а тим паче трубами<br />уже ніхто не нагрузить<br />частіше туситиму з друзями вдома<br />або на районі<br />там красиво й до дніпра п'ять хвилин<br />але й про парк шевченка не забуду<br />закульгуватиму також у «купідон»<br />де молоді й вродливі українські поетки<br />пригощатимуть мене пивом<br />а я не відмовлятимусь<br />бо з якого б це дива я відмовлявся<br />я й до війни не відмовлявся<br />то чого б мені тепер відмовлятися<br />я ще й книжку підпишу<br />якщо руки будуть на місці<br />якщо мені відірве обидві ноги<br />сидітиму вдома здебільшого<br />але нарішаю крутого візка для виступів<br />мабуть машина знадобиться<br />у парк шевченка їздити<br />бо в метро я манав на візку<br />незручно буде<br />а ще незручно буде<br />каву в ларьку замовляти<br />це мінус звісно<br />але ти мені замовиш<br />звісно хотілося б аби ти<br />понад усе на світі хотілося б аби ти<br />усе віддав би<br />аби саме ти<br />та чого це я про сумне<br />вже третій день<br />повні берці піску<br />і запах хвої вранці<br />запах перемоги<br />колись ця війна<br />закінчиться<br /><br />***<br /><br />холодний дім<br />1<br />що за звір завиває вночі<br />серед покинутих зраджених сіл<br />голос його мов рука на горлянці порослої дубом гори<br />тінь його ніби дорога якою хіба що<br />раз на сто років сліпий подорожній пройде<br />і зникне ген-ген неначе метелик у чорній долоні<br />2<br />в цьому світі де відстані міряють помахом крил хуртовини<br />де трупи тепліші за всіх разом взятих живих<br />де пальці холодні як лоно байдужої жінки стискають горлянку<br />і сонячний крик задихається в прірві нутра<br />одного прозорого ранку<br />звір крижаний прибіжить на поріг<br />шкребтися в застуджені двері<br />піду відчиняти<br />стану білим<br />потім прозорим<br />потім нічим<br />3<br />в цьому лісі де вітер навік заблукав<br />і мурахи втекли і лишай не росте<br />лише ти<br />ти береза стара<br />кров твоя без смаку і без кольору<br />навіть землі не потрібна<br />жодна пташина<br />навіть безкрила<br />гнізда на тобі не зів’є<br />лиш інколи з хащів приходить<br />людина з могилами замість очей<br />пити твоє чорно-біле життя<br />4<br />білі замерзлі долоні мільйонами пальців<br />стискаються у кришталевий кулак<br />ти побачиш його серед зір<br />єдиний у світі<br />схожий на лиця<br />тих хто пішов<br />одночасно<br />одноманітно<br />5<br />завтра вранці<br />ще й треті півні не встигнуть налякати бездомних собак<br />ще й сонце не встигне повстати зі снігової могили<br />я вийду з холодного дому<br />я перетворюся на вовка й втечу в чорний ліс<br />я перетворюся на ліс і небо протну і кров потече<br />і закричать з переляку прозорі жінки на узбіччях твердої землі<br />я перетворюся на жінку і зваблю усіх хто не спить<br />вберу в себе сім’я холодне як сніг<br />плодитиму мертвих дітей<br />завтра вранці я зникну назавжди<br />залишивши в холодному домі<br />цілий стос непобачених снів<br />2016 Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3024965#3024965 Sun, 07 Jan 2024 21:15:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Максим Кривцов<br/><br/>***<br />Сідаєш в броню<br />наче у човен<br />накладаєш на очі<br />тактичні окуляри<br />замість монеток<br />і запливаєш у Стікс посадки.<br />Водій-механік Харон<br />впевненно мчить <br />у невідомість і достеменність<br />гуде двигун<br />наче перше слово<br />сьогодні твій Бог носить легкі плити<br />мультикамові брюки з наколінниками<br />хоча вони більше треба нам<br />аніж Богу<br />заряджає кулеметну стрічку<br />і хто його знає<br />чи сподобаються йому твої<br />тактичні окуляри з барахолки<br />і хто знає<br />де закінчується Стікс<br />і куди тебе занесе течія.<br />Головне<br />поправ окуляри<br />міцно притисни зброю до грудей<br />і дихай <br />дихай <br />дихай<br />бо <br />коли<br />ще.<br /><br />***<br /><br />В прифронтовому місті<br />чи певне уже фронтовому<br />добре<br />усі вже знають це місто<br />Купʼянськ<br />з обгорілими торговими вивісками<br />та розбитими бутиками у центрі міста<br />з памʼятником нескореному Бабаку<br />з гіпсу і якоїсь сітки<br />бо і в Бабака тепер є рани<br />але ми говоримо<br />що допоки стоїть бабак<br />стоїть і місто<br />маленький зубастий нескорений звір.<br />Тут<br />можна сказати<br />повітряна тривога по-замовчуванню<br />а тишу вмикають лиш на короткий час<br />але й вона умовна<br />бо тут і стволка і танчік на краях дістає.<br />В місті <br />тримає варту нескорений Бабак<br />звисають залишки великих літер<br />з вивісок аптек та салонів мобільного звʼязку <br />зникло сонце<br />от так наче його проковтнули<br />так як ковтають слово<br />коли грають у мовчанку<br />так як кит ковтає головоногого молюска<br />от є тобі й немає<br />вже який тиждень.<br />Коли ми поїхали <br />дали пʼятак бабаку<br />ей чюваче<br />за кілька днів повернемось<br />покинули межі міста<br />наче скинули з себе довгий сірий тренч<br />випірнули з води <br />чи з -під ковдри<br />нас накрило хвилею світла<br />ми дрейфували на промінні<br />наче на дошці для серфінгу<br />( кажуть я часто використовую метафори про їжу<br />а також згадую про море та серфінг<br />дійсно<br />чому я згадую<br />про море та серфінг<br />а інколи й про чайок<br />які викрадають твою картоплю-фрі<br />щедро змащену густим майонезом<br />ну от знову )<br />ми закидуваличь світлом <br />наче опіоїдами<br />вибігали на мокре скошене поле<br />лягали на холодну землю<br />наче на теплий морський пісок<br />і розчинялись<br />як рафінований цукор розчиняється<br />в гранованій склянці<br />з металевою підставкою<br />в руках у студентки<br />що повертається додому<br />в плацкарті «Ковель-Київ».<br />Сонечко<br />не хоче<br />на війну<br />покличу представників військкомату.<br /><br />***<br /><br />Змійка дороги вигинається<br />небо нависає<br />наче загроза<br />тук-тук<br />хтось стукає<br />світ<br />серце<br />змащене балістолом<br />працює як годинник<br />сонця<br />трісне<br />черпай<br />ложкою ока<br />гарбузяну кашу неба.<br />Повздовж дороги<br />вишикувались тополі та фруктові дерева<br />сходились над темно-бежевим килимом листя<br />наче на кіно-фестивалі<br />це від прильотів<br />запитує він<br />ні, це осінь<br />відповідаю я<br />тепла гарбузяна осінь<br />черпай її<br />ложкою ока. Bohdan Velhan Ukrainian http://www.proz.com/post/3020036#3020036 Mon, 20 Nov 2023 11:19:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Онлайн-зустріч «pro переклад» о 15:00 29-го вересня 2023<br/><b>Poster:</b> Bohdan Velhan<br/><b>Post title:</b> Друга зустріч «pro переклад» о 15:00 24-го листопада 2023 року<br/><br/>Друга зустріч «pro переклад» відбудеться о 15:00 24-го листопада 2023 року на платформі Zoom.<br /><br />Якщо маєте бажання поспілкуватися з колегами, реєструйтеся за допомогою цієї форми: [url removed] <br /><br />Більше інформації про зустріч тут: [url removed] <br/><br/>Уже трохи є тем від учасниць і учасників:<br /><br />УСНИЙ ПЕРЕКЛАД<br /> • Усний переклад на ділових зустрічах/переговорах: як зменшити хвилювання?; усний переклад (синхрон/послідовний) офлайн vs онлайн (специфіка, тарифи, максимальна тривалість, безпека/права перекладачів).<br /> • Практичні рекомендації та лазівки для роботи із перекладом у телефонному режимі.<br /> <br />ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ<br /> • Штучний інтелект у роботі письмового перекладача: сфера застосування, корисні хитрощі та поради для підвищення якісних показників діяльності.<br /> • Виклики ШІ у галузі художнього перекладу.<br /><br />ФРИЛАНС<br /> • Труднощі переходу з стандартної 9-5 роботи на фриланс.<br /> <br />МИСТЕЦТВО ПЕРЕКЛАДУ<br /> • Як не перенаситити текст власним перекладацьким «Я», якомога краще зберегти стиль автора?<br /> • Способи передачі частих повторів особових займенників у тексті-перекладі. Лишати все як є, бо це стиль автора? Або по можливості прибирати, замінювати іменниками, упускати і тому подібне?<br /> • Спершу повністю читати оригінал чи одразу приступати до перекладу?<br /> • І найулюбленіше — ставлення до вживання активних дієприкметників теперішнього часу в перекладі (українською мовою).<br /> • Бійка між "транслітераторами" та "адаптаторами".<br /><br />ФІНАНСИ І РИНОК<br /> • Роялті за книжковий переклад<br /> • Демпінг цін<br /> • Пошук нових клієнтів, цікавить досвід колег<br /><br />ПРОФЕСІЯ І СПІЛЬНОТА<br /> • Як повернутися в професію та знайти перше замовлення після тривалої паузи.<br /> • Мотивація лупати сю скалу і обмін усілякими смішними штуками ♥.<br /> • Що сталося з ком'юніті й чому споживачі перекладів стали такими токсичними.<br /><br />ХОЧУ ПОСЛУХАТИ<br /> • Я навчаюсь перекладу, тому усі теми для мене будуть цікавими, особливо - медицина.<br /><br />👉 Нагадую, що час зустрічі у нас обмежений, тому разом обиратимемо найцікавіші теми для присутніх.<br />А ще можна прийти, щоб послухати. Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3019880#3019880 Fri, 17 Nov 2023 22:09:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Уляна Галич<br/><br/>всі рими відпливли як риби<br />кудись на нерест чи на схід<br />дороги не ведуть до риму <br />привіт<br />приліт<br />нова реальність <br />біль<br />основа<br />усіх божественних основ<br />ми починаємось зі слова<br />знов<br />а втім початок - не початок<br />і листопад - не листопад<br />летять у вирій сірі чаплі<br />і повертаються назад<br />щоб прорости у власній схимі<br />тотожність<br />день<br />як перший раз<br />усі любові в світі хибні<br />лише не в нас <br />скажи це вкотре і повіриш<br />і виграєш<br />почавши бій <br />хто буде вірним - буде вірним<br />шовково стелеться сувій<br />сумного неба що над нами<br />тримай за шворку бо втече<br />ріка відтінку амальгами<br />евакуація<br />плече<br />і я в тобі ненарожденна <br />немов пелюстка каяття<br />можливо чорна чи рожева<br />уперто схвалюю життя<br /><br />***<br /><br />я не можу більше оплакувати свою Батьківщину <br />я не можу більше її оплакувати наодинці<br />сонце заходить щодень трохи раніше<br />темрява наступає ‒ все іде наче так і треба<br />ніч добра ‒ ніч відпускає усі гріхи <br />відпускає тіні <br />озираєшся і не бачиш поряд нікого <br />з тих чиї імена варто запам’ятати <br />всі вони уже там у долині мовчазної трави <br />де немає ні болю ані страждання<br />лише життя безконечне… <br />жінка у сірому вовняному балахоні без рукавів <br />тихо виходить на поріг столітньої хижі<br />кличе до себе голубів і ворон<br />випускає з хлівця курей <br />готує сніданок для перехожих паломників <br />жінка яка заплуталась у павутині сумнівів і жалю<br />жінка яка не навчилася стріляти достатньо влучно <br />чи це я? <br />чи це ти?<br />ніхто не скаже<br />наша Батьківщина грається з нами у піжмурки<br />є ‒ нема<br />є ‒ нема<br />є ‒ нема<br />немає <br />ось і все <br />ну, що там у нас на сніданок?<br /><br />***<br /><br />звір зачаївся у травах ‒ лови його ніжно і чесно<br />літо минає укотре ‒ з надією на…<br />жінка потроху сивіє коси її нечесані <br />чорна її сорочка <br />дубова її труна <br />темні її галактики <br />світлі її опосуми <br />хто б приручив одного ‒ хоч найменшого з них <br />жінка нікому віддана<br />жінка ‒ поштові послуги<br />синій, неначе небо, що відцвіло, базник <br />зглянься і не відписуй їй ‒ більше не варто, голубе <br />всі ці твої поезії не привели кудись <br />сонце іще нас бачить ‒ ще нас воно оголює <br />але щоранку пнеться білий туман увись <br />так це і називається<br />так це і відбувається<br />знаєш ніхто не кається після любові що <br />просто собі минається<br />просто в собі минається <br />місто неначе маятник <br />наче фатальний маятник <br />річка вогнем замаєна <br />ліс корабельних щогл Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3015724#3015724 Sun, 15 Oct 2023 20:11:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Ольга Брагіна<br/><br/>***<br />а тепер візьми цей віхоть зафарбуй білим плями смутку написи невідомою мовою колір бруду<br />колишні кохання хмиз що горить поки ти рахуєш до ста коли розвіється попіл за вітром<br />не тримай життя у підмурку каже дивись як все мало бути<br />мало річок у нашій області зафарбованих синім річок тобі пощастило<br />майже ніколи не закінчується мовчання літери печива на вагу<br />як смакує павутинка плечей бліда шкуринка молока життя яке треба вигадати<br />поки ще є час рахувати скільки тобі не додали хлібобулочних виробів<br />скільки не тримали не протязі для застуди<br />життя яке треба вигадати як ти виходиш з будинку йдеш повз автомати газованої рідини рожевого кольору<br />кидаєш монету ребром ось її профіль вона могла бути зовсім іношою<br />тамувати подих на кожному оберті стрілки затяжці на радянському капроні<br />все повертається туди звідки ні мабуть варто не дивитись у твої очі<br />білу цеглу нерозрізаних сторінок<br /><br />***<br />світло вмикається наче життя незабаром почнеться знову кров теплу як втому мов кожну кватирку знайому ми будемо разом завжди ми потім зустрінемось знову<br />ми проговоримо кожну помилку кожен звук вода холодна стікає з рук нам не поговорити ці пластмасові квіти на свято знань приносять з горища діти нам нікуди це життя з-під підкладки подіти<br />ми мали радіти та вигадка все куди нас тепер несе історія що мала закінчитись знову ми вигадали серце як змову<br />як мову твою незнайому натомість нам кров на оцет перетворили повітря забрало всі сили<br />подивись у вікно це все те що насправді любили його існування доведене все це уламки життя<br />все це сміття що не прибирають на зупинках громадського транспорту вся ця нестримна втома дивись ми вдома<br />кожна цяточка на асфальті тобі знайома кожна риска від маркеру на шпалерах ось квітка ось лабіринт ось ми у лабіринті ось ми до центру його йдемо ось яскраве чи сіре тло<br />стіни пошарпані все що насправді було вся любов як останнє речення прочитати не стане сил світ хитає колиска тіла<br />плями від оцту змиває так наче згадати хотіла<br /><br />***<br />начебто все це було не з тобою насправді<br />біль оминає яке у нас місто на карті<br />вся асиметрія слів невідомої мови<br />хай би не влучили в ціль підсвідомості змови<br />начебто все це було але далі все марно<br />тіло вертаючи душу вбиває безкарно<br />ось для пелюсток яскравих прозорих мов скло<br />кров'ю історії місто мов пекло і тло<br />для невідомості - я тебе тут пам'ятаю<br />тут надто темно для фото і темно для раю<br />наглої смерті карбункулів вбивства Різдва<br />все що ми маємо треба ділити на два<br />поміж собою і тим ким би мали ми бути<br />більше не буде для вічності в тебе спокути<br />я залишаюсь і стіни будиночка впали<br />хто ми були ні ми імені навіть не мали Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3014728#3014728 Mon, 09 Oct 2023 15:15:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Борис Гуменюк<br/><br/>***<br />Я вчора вмер.<br />Я лежу розкинувши руки у високій траві<br />І широко відкритими очима дивлюся у небо.<br /><br />Я вчора вмер.<br />Так треба.<br />Щоб перемагати<br />Ми повинні постійно приносити криваву жертву війні.<br /><br />Вчора настала моя черга.<br /><br />Можна було змахлювати<br />Поміняти жертву<br />Так роблять церковники<br />Коли замість власного сина<br />Він підсунув вівцю Господу<br />А коли й вівці стало шкода<br />Він посадив свого Господа на хліб.<br /><br />У війни свій бог<br />Свої жерці й капелани<br />Не схожі на тих яких я бачив колись у Софійському храмі<br />А ви правильно робите коли молитеся на жінку з дитиною<br />Взагалі це мало не єдине що ви робите правильно<br />От тільки молитися треба кожній жінці з дитиною<br />Не лише одній.<br /><br />Коли приходить час платити війні данину<br />Життя бійця можна відкупити<br />Обміняти його на життя трьох діток<br />Трьох діток чоловічої статі<br />Якщо жіночої – то вдвічі більше<br />Трьох жінок<br />Одна з них неодмінно мусить бути вагітною<br />І п’ятьох-шістьох старих.<br /><br />Деякі так роблять<br />Через слабкість духу<br />Від страху<br />Здебільшого це притаманне солдатам темного війська.<br />Я так не зміг.<br /><br />Звісно можна спробувати відкупитися кров’ю Господньою<br />Але це те саме що прикриватися в бою жінкою з дитиною<br />Тією зі стіни Софійського<br />Чи ось цією з передмістя Горлівки<br />Однаково<br />Адже це просто слабка жінка з маленькою дитиною.<br />Якщо ти солдат<br />Ти не повинен ніким прикриватися<br />Ти маєш усіх викупляти собою.<br /><br />Виявляється вмирати зовсім не боляче<br />Жити – боляче.<br />У вас на землі усім так боляче!<br />Навіть звідси видно як вам боляче<br />Усе ваше життя –<br />Біль біль біль.<br /><br />А тут – стільки неба!<br />Ви собі навіть не уявляєте скільки тут неба!<br />Неба за яке не треба битися<br />Неба якого вистачить усім.<br /><br />(Небо нагадує дитячий конструктор<br />Це – як пазли<br />Які по одному кожна людина носить в собі.<br />Зберемо докупи усі пазли – отримаємо Небо<br />Зберемо значну частину – отримаємо значну частину Неба<br />А коли ти один у великому місті чи серед поля<br />Яка тобі корись з твого пазлу?)<br /><br />Ніби все гаразд<br />Я – вмер<br />Бо так треба<br />Але десь потайки я вам заздрю<br />Я сумую за вами<br />Я страшенно за вами сумую<br />Заздрю вашому болю<br />І мрію колись повернутися<br />Щоб знову зустрітися з вами<br />Навіть якщо доведеться ще раз<br />Пройти крізь біль.<br /><br />(Пам’яті Руслана, побратима, загиблого бійця батальйону «Айдар»)<br /><br />***<br />«Заповіт».<br /><br />Сьогодні знову копаємо землю<br />Цю ненависну донецьку землю<br />Цю черству закам’янілу землю<br />Тулимося до неї<br />Ховаємося в ній<br />Ще живі.<br />Ми ховаємося за землю<br />Сидимо в ній тихо<br />Наче малі діти за маминою спиною<br />Ми чуємо як б’ється її серце<br />Як вона втомлено дихає<br />Нам тепло й затишно<br />Ще живі.<br />Завтра ми вже будемо мертві<br />Може багато з нас<br />Може всі.<br />Не забирайте нас із землі<br />Не відривайте нас від матері<br />Не збирайте на полі бою наші рештки<br />Не намагайтеся наново скласти нас докупи<br />І – благаємо вас – ніяких хрестів<br />Пам’ятних знаків чи меморіальних плит.<br />Нам це не треба<br />Адже це не для нас – для себе<br />Ви ставите нам величні пам’ятники.<br />Не треба ніде карбувати наших імен.<br />Просто пам’ятайте:<br />На цьому полі<br />У цій землі<br />Лежать українські солдати<br />І – все.<br />Не віддавайте нас батькам<br />Не хочемо щоб батьки бачили нас такими<br />Нехай батьки запам’ятають нас малими дітьми<br />Неслухняними хлопчиками<br />З рогатками з синцями на колінах<br />З двійками у щоденнику<br />З повною пазухою яблук з сусідського саду<br />Нехай батьки сподіваються що ми колись повернемося<br />Що ми десь є.<br />Не віддавайте нас дружинам<br />Нехай кохані запам’ятають нас красенями<br />Такими які подобалися багатьом дівчатам<br />А дісталися їм.<br />Нехай вони запам’ятають наші гарячі губи<br />Наш гарячий подих<br />Наші палкі обійми<br />Нехай вони не торкаються нашого холодного чола<br />Наших холодних вуст.<br />Не віддавайте нас дітям<br />Нехай діти запам’ятають наші теплі очі<br />Наші теплі посмішки<br />Наші теплі руки<br />Нехай діти не торкаються тремтячими губами<br />Наших холодних рук.<br />Ось в цих окопах<br />Які сьогодні для нас тимчасове житло<br />А завтра стануть нашими могилами<br />Поховайте нас.<br />Не потрібно прощальних промов<br />В тиші яка настає після бою<br />Це завше виглядає недоречно<br />Це наче штурхати загиблого воїна<br />І просити щоб той встав.<br />Не треба панахид<br />Ми й так знаємо де тепер буде наше місце<br />Просто накрийте нас землею<br />І – йдіть.<br />Було б добре як би на тому місці було поле<br />Колосилося жито<br />Щоб жайвір у небі<br />І – небо<br />Багато неба –<br />Ви можете собі уявити якій хліб родитиме поле<br />Де лежать бійці?!<br />(В пам'ять про нас їжте хліб з поля<br />Де ми полягли.)<br />Було б добре якби на тому місці були луки<br />І багато-багато квітів<br />І бджола над кожною квіткою<br />Щоб надвечір приходили закохані<br />Плели вінки<br />Кохалися до ранку<br />А вдень щоб приходили молоді батьки<br />З малими дітьми.<br />(Не перешкоджайте дітям приходити до нас.)<br />Але це буде завтра.<br />А сьогодні ми ще копаємо землю<br />Цю дорогу українську землю<br />Цю солодку ласкаву землю<br />Пишемо гуртом саперними лопатками<br />На її тілі<br />Останній вірш української літератури.<br />Ще живі. Yuriy Karpenko Ukrainian http://www.proz.com/post/3014632#3014632 Sun, 08 Oct 2023 18:33:00 +0000 <b>Forum:</b> Ukrainian<br/><b>Topic:</b> Сучасна українська поезія<br/><b>Poster:</b> Yuriy Karpenko<br/><b>Post title:</b> Анатолій Дністровий<br/><br/>хлопчикові сниться бронетехніка<br /><br />батько виснажений<br /><br />спить без задніх ніг<br /><br />тільки кіт перед вікном на варті<br /><br />слухає ревіння двигунів<br /><br />5.03.22<br /><br />* * *<br/><br/>тиха як гірська скеля що пам’ятає прадавні часи<br /><br />осиротіла від березневого холоду й легкого снігу<br /><br />наша земля мовчить під небом низьким і сірим<br /><br />наша земля мовчить під чоботом ворожого солдата<br /><br />вона відчуває кроки рідних людей<br /><br />вона відчуває гул чужинських коліс<br /><br />слухає відчай наших птахів і дітей<br /><br />пульсує судинами прийдешнього дня<br/><br/>* * *<br />чи є на тому світі артилерія<br /><br />по кому вона стріляє<br /><br />про що там думають артилеристи<br /><br />які слова вони говорять<br /><br />які пісні співають<br /><br />які сни бачать<br /><br />на стороні добра чи зла вони знаходяться<br /><br />чи пахнуть їхні руки війною<br /><br />чи бачать вони світло з заплющеними очима<br /><br />чи думають про перші квіти цієї холодної весни<br /><br />