This site uses cookies.
Some of these cookies are essential to the operation of the site,
while others help to improve your experience by providing insights into how the site is being used.
For more information, please see the ProZ.com privacy policy.
This person has a SecurePRO™ card. Because this person is not a ProZ.com Plus subscriber, to view his or her SecurePRO™ card you must be a ProZ.com Business member or Plus subscriber.
Affiliations
This person is not affiliated with any business or Blue Board record at ProZ.com.
Services
Translation, Voiceover (dubbing), Subtitling
Expertise
Specializes in:
Social Science, Sociology, Ethics, etc.
Transport / Transportation / Shipping
Psychology
Music
Internet, e-Commerce
Poetry & Literature
Environment & Ecology
Engineering (general)
Education / Pedagogy
Cosmetics, Beauty
Also works in:
Marketing
Management
Tourism & Travel
Finance (general)
Cinema, Film, TV, Drama
Textiles / Clothing / Fashion
Economics
Business/Commerce (general)
Advertising / Public Relations
Metallurgy / Casting
Human Resources
Computers (general)
Science (general)
General / Conversation / Greetings / Letters
More
Less
Portfolio
Sample translations submitted: 1
English to Ukrainian: Literary translation (English to Ukrainian) General field: Art/Literary Detailed field: Poetry & Literature
Source text - English Amory wasn't good enough for Clara, Clara of ripply golden hair, but then no man was. Her goodness was above the prosy morals of the husband-seeker, apart from the dull literature of female virtue.
Sorrow lay lightly around her, and when Amory found her in Philadelphia he thought her steely blue eyes held only happiness; a latent strength, a realism, was brought to its fullest development by the facts that she was compelled to face. She was alone in the world, with two small children, little money, and, worst of all, a host of friends. He saw her that winter in Philadelphia entertaining a houseful of men for an evening, when he knew she had not a servant in the house except the little colored girl guarding the babies overhead. He saw one of the greatest libertines in that city, a man who was habitually drunk and notorious at home and abroad, sitting opposite her for an evening, discussing girls' boarding-schools with a sort of innocent excitement. What a twist Clara had to her mind! She could make fascinating and almost brilliant conversation out of the thinnest air that ever floated through a drawing-room.
The idea that the girl was poverty-stricken had appealed to Amory's sense of situation. He arrived in Philadelphia expecting to be told that 921 Ark Street was in a miserable lane of hovels. He was even disappointed when it proved to be nothing of the sort. It was an old house that had been in her husband's family for years. An elderly aunt, who objected to having it sold, had put ten years' taxes with a lawyer and pranced off to Honolulu, leaving Clara to struggle with the heating-problem as best she could. So no wild-haired woman with a hungry baby at her breast and a sad Amelia-like look greeted him. Instead, Amory would have thought from his reception that she had not a care in the world.
A calm virility and a dreamy humor, marked contrasts to her level-headedness—into these moods she slipped sometimes as a refuge. She could do the most prosy things (though she was wise enough never to stultify herself with such "household arts" as knitting and embroidery), yet immediately afterward pick up a book and let her imagination rove as a formless cloud with the wind. Deepest of all in her personality was the golden radiance that she diffused around her. As an open fire in a dark room throws romance and pathos into the quiet faces at its edge, so she cast her lights and shadows around the rooms that held her, until she made of her prosy old uncle a man of quaint and meditative charm, metamorphosed the stray telegraph boy into a Puck-like creature of delightful originality. At first this quality of hers somehow irritated Amory. He considered his own uniqueness sufficient, and it rather embarrassed him when she tried to read new interests into him for the benefit of what other adorers were present. He felt as if a polite but insistent stage-manager were attempting to make him give a new interpretation of a part he had conned for years.
But Clara talking, Clara telling a slender tale of a hatpin and an inebriated man and herself.... People tried afterward to repeat her anecdotes but for the life of them they could make them sound like nothing whatever. They gave her a sort of innocent attention and the best smiles many of them had smiled for long; there were few tears in Clara, but people smiled misty-eyed at her.
Translation - Ukrainian Аморі, як і будь-хто з чоловіків, не був достатньо гарним для Клари, Клари з хвилястим золотим волоссям. Її милість існувала вище нудних повчань шукачок чоловіків, не кажучи про глупувату літературу з жіночої доброчесності.
Журба огорнула її, та коли Аморі знайшов Клару в Філадельфії, то гадав, що її сталево-блакитні очі таїли в собі тільки щастя; прихована сила, реалізм отримали серйозний виклик від істини, яку ій довелось зустріти. Одна в світі, з двома маленькими дітьми, обмаллю грошей і, щонайгірше, купою друзів. Він бачив, як тією зимою в Філадельфії вона приймала повний будинок гостей за один вечір, коли він знав, що в домі немає прислуги, крім маленької чорношкірої дівчинки, яка пильнувала малят нагорі. Він бачив одного з найбільших розпусників в тому місті, чоловіка, який був зазвичай п’яним та горезвісним як вдома, так і за кордоном, цілий вечір сидячим навпроти неї і дискутуючи про школи-інтернати для дівчаток з невинно схвильованим виглядом. А що за трюки Клара виробляла зі своїм розумом! Вона могла створити захоплюючу і майже блискучу розмову навіть з найтендітнішого вітерця, який коли-небудь пропливав через вітальню.
Ідея, що дівчина була бідною, хвилювала почуття ситуації Аморі, який прибув до Філадільфії в очікуванні почути, що Арк Стріт, 921 знаходилась у жалюгідному провулку халуп. Він був навіть розчарований, коли нічого подібного не підтвердилося. Це був старий будинок, який протягом багатьох років належав родині її чоловіка. Стара тітка, яка була проти продажу будинку, за допомогою адвоката сплатила 10-річні податки і гайнула до Гонолулу, полишивши Клару самотужки боротися з проблемою опалення. Отже, не жінка з розпатланим волоссям і голодним немовлям біля грудей, а сумний, як в Амелії, погляд привітав його. Замість цього, після зустрічі, Аморі міг би подумати, що світ не піклувався про неї.
Спокійна мужність і мрійливий гумор, відзначені контрастами в її врівноваженості, — саме до цих настроїв, ніби схованки, іноді вислизала вона. Могла робити найпрозаїчніші речі (однак вона була достатньо розумною, щоб ніколи не виставляти себе на посміховисько, займаючись такими "хатніми мистецтвами" як в'язання і вишивка), ще не встигнувши обрати книгу, відпускала свою уяву блукати ефемерною хмаринкою разом з вітром. Найглибше за все в її особистості існувало золотисте сяйво, яке вона розсіювала навколо себе. Як відкритий вогонь в темній кімнаті жбурляє романтику і пафос в мовчазні обличчя на межі, так вона розсіює свої вогні і тіні по кімнатах, що тримають її, до тих пір, поки не перетворить свого невиразного перестаркуватого дядьку на чоловіка з вишуканим та медитативним шармом, не змінить безпритульного хлопчика-рознощика телеграм на грайливу, немов Пак, феєрично оригінальну істоту. Спочатку ця якість в ній чомусь дратувала Аморі. Він вважав власну унікальность достатньою, і його скоріше бентежило, коли вона намагалася прочитати в ньому нові інтереси на користь того очевидного, що обожнюють в ньому інші. В нього складалося відчуття, ніби ввічливий, але наполегливий режисер намагався спонукати його надати нову інтерпретацію частині, яку він за багато років вивчив напам’ять.
Але Клара говорить, Клара оповідає витончену розповідь про капелюшну шпильку, нетверезого чоловіка та про себе.... Потім люди намагались повторити її анекдоти, але в своєму житті вони могли змусити їх звучати як завгодно. Вони дали їй щось на кшталт невинної уваги і найкращі посмішки багатьох з них ще довго не сходили з облич; в Кларі було трохи сліз, але люди посміхалися до неї туманними очима.
More
Less
Experience
Years of experience: 10. Registered at ProZ.com: Apr 2016.
Expertise